Філософія Хрестоматія (частина 1)
Сартр Ж.-П. - Західна філософія кінця ХІХ—ХХ ст.
а
Буття — це не зв’язок із собою, воно є самим собою (50/). Воно є іманентністю, неспроможною себе реалізувати, ствердженням, нездатним себе затвердити, активністю, якій годі діяти, оскільки вона обліплена собою. Все відбувається таким чином, що нібито для того, аби звільнити себе від лона буття, потрібно було б розтиснути буття. А втім можна погодитися з тим, що буття якогось ствердження є індиферентним; індиферентність-в-собі перебуває по той бік нескінченності самостверджень, принаймні там, де є нескінченна кількість способів самоствердження. Ми можемо підсумувати ці перші результати, сказавши, що буття є в собі.
Однак якщо буття є в собі, то це означає, що воно не відсилає себе, як це робить самосвідомість. Воно є цією самістю. Воно є настільки самим собою, що постійна рефлексія, яка констатує себе, розчиняється в тотожності. Ось чому буття, у своїй основі, є по той бік себе, і наша перша формула може бути приблизною, пристосованою до потреб мови. Справді, буття є непрозорим для самого себе виключно тому, що сповнене самим собою. Це саме те, що ми краще б виразили, сказавши, що буття є те, що воно є. З першого погляду, ця формула суто аналітична. Насправді, вона далека від констатування себе в принцип тотожності, оскільки цей останній є принципом, необумовленим усіма аналітичними судженнями. По-перше, вона (формула) означає єдиний регіон буття: регіон буття-в-собі. Згодом ми побачимо, що буття-для-себе визначається, навпаки, як таке, що не є, і не таке, як є. Отже, йдеться тут про регіональний принцип і, як такий, — синтетичний. Окрім того, слід протиставити цій формулі: буття-в-собі є те, що воно є, іншу формулу, яка визначає буття свідомості: справді, це останнє, як ми згодом побачимо, повинно бути тим, чим воно є.
Це нам нагадує про специфічне значення, яке нам необхідно дати слову «є» у фразі: буття є те, що воно є. Від того часу, як існують різновиди буття, які повинні бути тим, чим вони є, факт буття, яке є, аж ніяк не являє собою характеристику суто аксіоматичну: він є випадковим принципом буття-в-собі. В цьому розумінні принцип тотожності, принцип аналітичних суджень, виступає також регіональним синтетичним принципом буття. Він означає непрозорість буття-в-собі. Ця непрозорість не містить нашого покладання через зв’язок з в-собі; в тому розумінні, що ми були б зобов’язані це осягнути й дослідити, позаяк ми перебуваємо «ззовні». Буття-в-собі майже не має всередині, яке б протистояло якомусь ззовні й було б аналогічним якомусь судженню, якомусь закону, якомусь усвідомленню себе. Буття-в-собі не має прихованого, воно є масивністю. В певному розумінні це можна визначити як синтез. Але найнепорушніший з усіх: синтез самого себе з собою.
Із цього, очевидно, випливає, що буття ізольоване у своєму бутті, і не містить ніякого зв’язку з тим, що не є ним. Переходи, становлення, все те, що дає змогу сказати, що буття, ще не є тим, чим буде, і вже є таким, чого не було, — це йому відмовлено за принципом. Тому що буття є буттям становлення, і внаслідок цього перебуває поза будь-яким становленням. Воно є те, що воно є, а це означає, що внаслідок самого себе буття не може навіть бути тим, чим воно не є; справді, ми бачили, що воно не оповите жодним запереченням. Воно є повною позитивністю. Буття не знає навіть інакшості: ніколи не ставить себе як інше, як якесь інше буття; не здатне підтримувати ніякого зв’язку з іншими. Буття — саме по собі невизначне і вичерпується у бутті. З цієї точки зору, як ми це побачимо пізніше, воно уникає тривалості часу. Воно є, а коли воно провалюється, то не можна навіть сказати, що його більше нема. Або, принаймні, це саме свідомість може усвідомити його, як неіснуючого більше, якраз тому, що вона є часовою тривалістю. Але саме буття не існує як недостатність тут, де воно було; повна позитивність буття перетворюється на свій крах. Воно було, а зараз є інше буття: ось і все.
І нарешті — це буде наша третя характеристика — буття-в-собі є. Це означає, що буття не може бути ні таким, що випливає з можливого, ні зведеним до необхідності. Остання має відношення до зв’язку між ідеальними пропозиціями, а не до існуючого. Існуючий феномен ніколи не може випливати з якогось іншого існуючого, оскільки воно є існуючим. Це те, що ми будемо називати випадковістю буття-в-собі. Але буття-в-собі тим більше не може випливати з можливого. Можливе — це структура для-себе, тобто воно належить до іншої царини буття. Буття-в-собі ніколи не є ні можливим, ні неможливим, воно є. Це те, що свідомість визначатиме — в антропоморфних термінах, — говорячи, що воно є надлишком (<іє Ігор), тобто, що свідомість абсолютно не може витворити його з нічого, ні з іншого буття, ні з можливого, ні від якогось необхідного закону. Нестворене, без основи для буття, без будь-якого зв’язку з іншим буттям, буття-в-собі є надлишком для вічності.
Буття є. Буття є в собі. Буття є те, що воно є. Ось три характеристики, які тимчасове дослідження феномена буття дає нам змогу визначити в бутті феномена. На даний момент нам неможливо просунути далі наше наукове дослідження. Це ще не є визначенням буття у-собі — яке завжди є лише те, що воно є, — яке нам допоможе встановити і прояснити відношення з для-себе. Отже, ми відправилися від «проявів» і поступово прийшли до постулювання двох типів буття: в-собі і для-себе, про які ми маємо поки що лише поверхові і неповні відомості. Багато питань існує ще без відповіді: який таємний сенс цих двох типів буття? Який сенс мають вони, той і інший, відносно буття взагалі? Який сенс буття, оскільки воно містить в собі ці дві царини буття, що так радикально відрізняються? Якщо ідеалізм і реалізм (обидва) зазнають поразки при поясненні зв’язку, який поєднує насправді ці царини, що безпосередньо не поєднуються, то яке інше вирішення можна знайти для цієї проблеми? І яке буття феномена здатне бути трансфеноменальним?
Сартр Ж.-П. Буття і Ніщо.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95