Deprecated: mysql_connect(): The mysql extension is deprecated and will be removed in the future: use mysqli or PDO instead in /home/studb20/public_html/index.php on line 4
 Ленін В. - Діалектика як вчення про розвиток - Філософія Хрестоматія (частина 1) - Studbook
Главная->Філософія->Содержание->Ленін В. - Діалектика як вчення про розвиток

Філософія Хрестоматія (частина 1)

Ленін В. - Діалектика як вчення про розвиток

а

Гегелівську діалектику, як найвсебічніше, найбагатше на зміст і найглибше вчення про розвиток, Маркс і Енгельс вважали за вели­чезний здобуток класичної німецької філософії. Всяке інше форму­лювання принципу розвитку, еволюції вони вважали за однобічне, бідне на зміст, за таке, що спотворює й калічить дійсний хід розвит­ку (нерідко із стрибками, катастрофами, революціями) в природі і в суспільстві. «Ми з Марксом були ледве чи не єдині люди, що по­ставили собі завдання врятувати» (від розгрому ідеалізму і гегель­янства серед того) «свідому діалектику і перевести її в матеріаліс­тичне розуміння природи». «Природа є підтвердження діалектики, і якраз новітнє природознавство показує, що це підтвердження над­звичайно багате» (писано до відкриття радію, електронів, перетво­рення елементів і т. п.), «воно нагромаджує щодня масу матеріалу і доводить, що все діється в природі кінець кінцем діалектично, а не метафізично».

«Велика основна думка, — пише Енгельс, — що світ складається не з готових, закінчених предметів, а являє собою сукупність проце­сів, в якій предмети, що здаються незмінними, так само як і роблені головою мислені їх знімки, поняття, перебувають у безперервній зміні, то виникають, то знищуються, — ця велика основна думка від часу Гегеля до такої міри увійшла в загальну свідомість, що навряд чи хто-небудь стане заперечувати її в її загальному вигляді. Але од­на річ визнавати її на словах, інша річ — застосовувати її в кожному окремому випадку і в кожній даній галузі дослідження». «Для діа­лектичної філософії нема нічого раз назавжди встановленого, безу­мовного, святого. На всьому і в усьому бачить вона відбиток неми­нучого падіння, і ніщо не може встояти перед нею, крім безперерв­ного процесу виникнення і знищення, безконечного піднесення від нижчого до вищого. Вона сама є лише простим відображенням цьо­го процесу в мислячому мозку». Отже, діалектика, за Марксом, є «наука про загальні закони руху як зовнішнього світу, так і людсь­кого мислення».

Цей, революційний, бік філософії Гегеля сприйняв і розвинув Маркс. Діалектичний матеріалізм «не потребує ніякої філософії, що стоїть над іншими науками». Від колишньої філософії лишається «вчення про мислення і його закони — формальна логіка і діалекти­ка». А діалектика, в Марксовому розумінні, а також за Гегелем, міс­тить у собі те, що нині називають теорією пізнання, гносеологією, яка повинна розглядати свій предмет так само історично, вивчаючи й узагальнюючи походження і розвиток пізнання, перехід від не­знання до пізнання.

В наш час ідея розвитку, еволюції, увійшла майже цілком у сус­пільну свідомість, але іншими шляхами, не через філософію Гегеля. Проте ця ідея в тому формулюванні, яке дали Маркс і Енгельс, спи­раючись на Гегеля, далеко більш всебічна, далеко багатша за зміс­том, ніж ходяча ідея еволюції. Розвиток, який ніби повторює прой­дені вже ступені, але повторює їх інакше, на вищій основі («запере­чення заперечення»), розвиток, так би мовити, по спіралі, а не по прямій лінії;

—   розвиток стрибкоподібний, катастрофічний, революційний;

—   «перерви поступовості»; перетворення кількості на якість;

—   внутрішні імпульси до розвитку, які дає суперечність, зітк­ненням різних сил і тенденцій, що діють на дане тіло або в межах даного явища або всередині даного суспільства;

—        взаємозалежність і найтісніший, нерозривний зв’язок усіх сторін кожного явища, зв’язок, що дає єдиний, закономірний світо­вий процес руху, — такими є деякі риси діалектики, як більш зміс­товного вчення про розвиток.

Ленін В. Карл Маркс.

 

84