Главная->Філософія->Содержание->Лейбніц Г. - Філософія Нового часу

Філософія Хрестоматія (частина 1)

Лейбніц Г. - Філософія Нового часу

1. Монада, про яку ми будемо тут говорити, є не що інше, як проста субстанція, яка входить до складу складних; проста, значить така, що не має частин.

3. А де немає частин, там немає ні протяжності, ні фігури і неможливим є поділ. Ці монади і суть справжні атоми природи, словом, елементи речей.

4. Не треба також боятися розкладу монади, і жодним чином неможливо уявити собі способу, яким би субстанція могла загинути.

5. Подібним чином не можна уявити собі, як може проста субстанція отримати початок природним шляхом, оскільки вона не може виникнути шляхом складення.

6. Отже, можна сказати, що монади можуть виникнути чи загинути одразу, тобто вони можуть отримати початок лише шляхом творіння і загинути лише через знищення.

7. Не існує також можливості пояснити, як монада може бути зміненою у своїй внутрішній сутності від якогось іншого творіння, оскільки у ній неможливо нічого перемістити і неможливо уявити у ній якийсь внутрішній рух, який міг би бути викликаний, спрямований, збільшений або зменшений всередині монади, як це можливо у складних субстанціях, де існують зміни у відношеннях між частинами. Монади зовсім не мають вікон, через які щось могло б увійти туди чи звідти вийти.

8. Проте монади обов’язково мають володіти певними властивостями, інакше вони не були б істотами. Монади, не маючи властивостей, були б такими, що не відрізняються одна від іншої.

9. Але кожна монада має відрізнятися від іншої. Оскільки ніколи не існує в природі двох істот, які були б зовсім схожими і між якими неможливо було б знайти відмінностей.

10. Я приймаю також за беззастережну істину, що будь-яке створене буття — а, відповідно, і створена монада — піддається змінам і навіть те, що ці зміни у кожній монаді безперервні.

14. Змінювані стани, які є спільною множиною в єдиному чи простій субстанції, є нічим іншим, як Тим, що має назву сприйняття (перцепції), і що потрібно відрізняти від апперцепції, чи свідомості.

17. . Якщо ми уявимо собі машину, будова якої створює думку, чуття і сприйняття, то можна також уявити її собі у збільшеному вигляді із збереженням тих же самих відносин. У таку машину можна увійти, як ми входимо у млин. Уявивши це, ми, розглядаючи її, не знайдемо нічого всередині її, окрім частин, які штовхають одна іншу, і ніколи не знайдемо нічого такого, чим можна було б пояснити сприйняття. Отже, саме у простій субстанції, а не у складній і не в машині потрібно шукати сприйняття. Нічого іншого не можна найти в простій субстанції, крім цього, тобто крім сприйняттів і їх змін.

19. . можна було б усі створені монади назвати душами; але, оскільки почуття є чимось більшим, ніж просте сприйняття, то я погоджуюсь, що для простих субстанцій, які мають лише останнє, достатньо спільної назви монад та ентелехій, а душами можна назвати лише такі монади, сприйняття яких супроводжуються пам’яттю.

24. . якби у наших сприйняттях не було нічого ясного, то ми постійно перебували б у несвідомому стані. І таким є становище зовсім простих монад.

25. Ми бачимо також, що природа дала тваринам видатні сприйняття шляхом тієї турботи, яку доклала вона надавши їм органи, які збирають кілька променів світла або кілька хвиль повітря, щоб їх поєднанням надати їм більшої сили. Є щось подібне й у відчуттях запаху, смаку, дотику і, можливо, ще у сукупності інших відчуттів, які нам невідомі.

29. . пізнання необхідних та вічних істин відрізняє нас від звичайних тварин і дає нам володіння Розумом та науками, що підносить нас до пізнання нас самих у Бозі. І ось це й називається в нас розумною душею чи духом.

31. Наші міркування засновуються на двох великих принципах: принципі суперечності, з огляду на який ми вважаємо хибним те, що містить суперечність, і істинним те, що є протилежним чи суперечить хибному.

32. І на принципі достатньої підстави, з огляду на який ми вважаємо, що жодне явище не може виявитись істинним чи дійсним, жодне твердження — справедливим без достатньої підстави, чому справа є саме такою, а не іншою, хоча ці підстави у більшості випадків зовсім не можуть бути нам відомими.

33. Є також два роди істин: істини розуму та істини факту. Істини розуму необхідні, і протилежне їм неможливе, істини факту випадкові, і протилежне їм можливе. Підставу для необхідної істини можна відшукати через аналіз, розкладаючи її на ідеї та істини більш прості, доки не дійдемо до первинних.

35. І, нарешті, є прості ідеї, визначення яких дати неможливо, є також аксіоми і постулати, чи, скажімо, першопочаткові принципи, які не можуть бути доведені, та й не потребують цього. Це тотожні положення, протилежні яким містять у собі явну суперечність.

36. Проте достатню підставу мають містити також і випадкові істини, або істини факту, тобто у ряді речей створеного світу, де розкладання на часткові підстави могло вести до безмежних відмінностей і подробиць через нескінченну багатоманітність речей у природі.

38. .Остання причина речей має перебувати в необхідній субстанції, в якій багатоманітність змін перебуває у найвищій мірі як у джерелі; і це ми називаємо Богом.

39. Оскільки ця субстанція є достатньою підставою для всієї цієї багатоманітності, яка всюди перебуває у взаємному зв’язку, то існує лише один Бог, і цього Бога достатньо.

Лейбніц Г. Монадологія.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95

Категорії

Філософія Хрестоматія (частина 1)

Схожі підручники