Філософія Хрестоматія (частина 1)
Арістотель - Діалектика як вчення про розвиток
а
Тому що у протилежностей може бути щось проміжне й у деяких воно дійсно буває, то проміжне з необхідністю складається з протилежностей. Бо все проміжне належить до того самого роду, що й те, проміжним чого воно є. Таким чином, проміжне повинно належати до одного і того ж роду — як одне проміжне з іншим, так і з тим, для якого воно є проміжним.
А якщо проміжне, як було доведено, належить до того самого роду і воно є проміжним між протилежностями, то воно з необхідністю складається з цих протилежностей. І справді, у цих протилежностей або буде якийсь (спільний) рід або ні. І якщо рід існує так, що він є чимось, що передує цим протилежностям, то попередніми — протилежними одна одній — будуть ті видові відмінності, що утворили протилежності як види роду, бо види складаються з роду і видових відмінностей. Але будь-що виникає з протилежностей так, що перехід у нього здійснюється раніше, ніж перехід у другу протилежність, бо порівняно з самими протилежностями воно матиме дану властивість і меншою мірою, і більшою; тому-то воно також буде проміжним між протилежностями. А тому й решта проміжних ланок — також складені, бо те, що (має дану властивість) більшою мірою, ніж одне, і меншою, ніж друге. Але тому що не існує нічого іншого в межах одного й того ж роду, що передувало б протилежностям, то все проміжне має складатися з протилежностей, тому-то і все нижче — як протилежне, так і проміжне — складатиметься з первинних протилежностей. Отже, зрозуміло, що все проміжне належить до того ж роду, є проміжним між протилежностями і складається з протилежностей.
Арістотель. Метафізика.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95