Філософія Хрестоматія (частина 1)
Шелер М. - Західна філософія кінця ХІХ—ХХ ст.
а.
Існують природничо-наукова, філософська і теологічна антропологія, які не цікавлять одна одну, єдиної ж ідеї людини у нас немає.
...Наукове знання скоріше приховує сутність людини, ніж розкриває її. Ніколи ще в історії людина не ставала настільки проблематичною для себе, як у наш час.
Отже, необхідно ... дати досвід філософської антропології. Нижче викладено лише деякі моменти, які стосуються сутності людини у порівнянні з тваринами і рослинами та особливо метафізичного положення людини.
... Людина — ми ще це побачимо — поєднує в собі всі сутнісні ступені наявного буття взагалі й, зокрема, життя, і принаймні у тому, що стосується сутнісних сфер, вся природа набуває у ній концентрованої єдності свого буття.
. Справжній Рубікон, який відділяє тварину від людини, становить здатність до ціннісної орієнтації, яка полягає у свідомому виборі між самими цінностями, наприклад, корисного на шкоду приємному, незалежно від окремих матеріальних благ.
.Дух визначається як духовний центр людського єства, якому притаманні екзистенційна незалежність від органічного, свобода, відстороненість від примусу й тиску, від «життя» і всього, що відноситься до «життя».
. Тільки людина — оскільки вона особистість — може піднятися над собою як живою істотою і, виходячи з одного центру, нібито по той бік просторово-часового світу, зробити предметом свого пізнання все. У тому числі себе саму. Цей центр людських актів опред- мечування світу своїм тілом і своїм рхуске не може бути «частиною» саме цього світу. Не може мати ніякого певного «де» або «коли», — він може бути тільки у вищій основі самого буття. Людина — це істота, що долає саму себе і світ.
. Завдання філософської антропології — точно показати, як із основної структури людського буття... випливають усі специфічні монополії, звершення у справі людини: мова, совість, інструменти, зброя, ідеї праведного і неправедного, функції мистецтва, міф, релігія, наука, історичність і суспільність. Проте, як висновок, потрібно, мабуть, було б спинитися на наслідках, які, як щойно сказано, є визначальними для метафізичного відношення людини до підґрунтя речей.
.Людина є місцем зустрічі. У ній логос, за яким влаштовано світ, стає актом, в якому беремо співучасть. Отже, згідно з нашою візією, становлення Бога і становлення людини від початку взаємно мають на увазі одне одного.
ШелерМ. Становище людини в космосі.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95