Deprecated: mysql_connect(): The mysql extension is deprecated and will be removed in the future: use mysqli or PDO instead in /home/studb20/public_html/index.php on line 4
 Шелер М. - Західна філософія кінця ХІХ—ХХ ст. - Філософія Хрестоматія (частина 1) - Studbook
Главная->Філософія->Содержание->Шелер М. - Західна філософія кінця ХІХ—ХХ ст.

Філософія Хрестоматія (частина 1)

Шелер М. - Західна філософія кінця ХІХ—ХХ ст.

а.

Існують природничо-наукова, філософська і теологічна антропо­логія, які не цікавлять одна одну, єдиної ж ідеї людини у нас немає.

...Наукове знання скоріше приховує сутність людини, ніж роз­криває її. Ніколи ще в історії людина не ставала настільки пробле­матичною для себе, як у наш час.

Отже, необхідно ... дати досвід філософської антропології. Ниж­че викладено лише деякі моменти, які стосуються сутності людини у порівнянні з тваринами і рослинами та особливо метафізичного положення людини.

... Людина — ми ще це побачимо — поєднує в собі всі сутнісні ступені наявного буття взагалі й, зокрема, життя, і принаймні у то­му, що стосується сутнісних сфер, вся природа набуває у ній кон­центрованої єдності свого буття.

. Справжній Рубікон, який відділяє тварину від людини, стано­вить здатність до ціннісної орієнтації, яка полягає у свідомому ви­борі між самими цінностями, наприклад, корисного на шкоду при­ємному, незалежно від окремих матеріальних благ.

.Дух визначається як духовний центр людського єства, якому притаманні екзистенційна незалежність від органічного, свобода, відстороненість від примусу й тиску, від «життя» і всього, що відно­ситься до «життя».

. Тільки людина — оскільки вона особистість — може підняти­ся над собою як живою істотою і, виходячи з одного центру, нібито по той бік просторово-часового світу, зробити предметом свого пі­знання все. У тому числі себе саму. Цей центр людських актів опред- мечування світу своїм тілом і своїм рхуске не може бути «частиною» саме цього світу. Не може мати ніякого певного «де» або «коли», — він може бути тільки у вищій основі самого буття. Людина — це істота, що долає саму себе і світ.

. Завдання філософської антропології — точно показати, як із основної структури людського буття... випливають усі специфічні монополії, звершення у справі людини: мова, совість, інструменти, зброя, ідеї праведного і неправедного, функції мистецтва, міф, релі­гія, наука, історичність і суспільність. Проте, як висновок, потрібно, мабуть, було б спинитися на наслідках, які, як щойно сказано, є ви­значальними для метафізичного відношення людини до підґрунтя речей.

.Людина є місцем зустрічі. У ній логос, за яким влаштовано світ, стає актом, в якому беремо співучасть. Отже, згідно з нашою візією, становлення Бога і становлення людини від початку взаємно мають на увазі одне одного.

ШелерМ. Становище людини в космосі.

 

62