Deprecated: mysql_connect(): The mysql extension is deprecated and will be removed in the future: use mysqli or PDO instead in /home/studb20/public_html/index.php on line 4
 Плотін - Антична філософія - Філософія Хрестоматія (частина 1) - Studbook
ГоловнаЗворотній зв'язок

Категорії

загрузка...
Главная->Філософія->Содержание->Плотін - Антична філософія

Філософія Хрестоматія (частина 1)

Плотін - Антична філософія

а

.Благо — це те, від чого залежить і до чого прагне все суще, маючи його своїм початком і потребуючи його. Саме ж воно не знає ні в чому нестачі, задовольняє самого себе, нічого не потребує; воно є міра й межа всього; воно виробило з себе розум і буття, душу й життя, і мислення. Все це (що нижче нього) — прекрасне; саме ж воно — вище від прекрасного і по інший бік найкращого, цар збагненного розумом (світу)».

.(Розум) є первинна енергія і первинна сутність (блага), що пе­ребуває в самому собі; він діє і начебто живе навколо блага. А на­вколо розуму — зовні — кружляє душа; розглядаючи його (з усіх боків) і проникаючи поглядом усередину нього, вона бачить крізь нього бога.

.Якщо зло й існує (якимось чином), то існує воно в неіснуючих (речах), як деякий вид неіснуючого .

Неіснуюче ж — це не взагалі неіснуюче, але тільки відмінне від існуючого. .Воно — як безмірність по відношенню до міри, як безмежне по відношенню до межі, як безвидне по відношенню до видоутворюючого; як завжди потребуюче по відношенню до само­достатнього; воно завжди є невизначеним, зовсім нестійким, все сприйманим, ненаситним, цілковитою бідністю.

. Отже, необхідно, щоб було дещо, безмежне саме по собі й без- видне саме по собі, і всі інші вищезгадані (якості того, що вміщує в себе).

Так ось (матерію), що виражена через образи, види й форми, міру та межі, упорядковану чужорідним для неї порядком, таку, що не має в собі самій нічого благого . відшукує наш розум і вказує на неї як на первинне зло й зло саме по собі.

.Природа ж матерії безглузда настільки, що не тільки те, що перебуває в ній, а навіть і все, що тільки зверне на неї погляд, (умить) наповнюється всім її злом. Бо вона зовсім не причетна до блага.

... Душа, досконала і схильна до розуму, завжди чиста; вона від­вертається від матерії; ні до чого безмежного, ні до чого безмірного, ні до чого лихого вона не наближається й погляду свого туди не зве­ртає. Отже, вона, будучи чистою, цілком залишається в межах, вста­новлених розумом.

Плотін. Про природу і джерело зла.

 

27