Главная->Філософія->Содержание->Філософська антропологія - Больнов О. - Західна філософія кінця ХІХ—ХХ ст.

Філософія Хрестоматія (частина 1)

Філософська антропологія - Больнов О. - Західна філософія кінця ХІХ—ХХ ст.

а _

Порівняно з іншими напрямами філософії, що ведуть своє походження з найвіддаленіших часів в історії західної думки, філософська антропологія розвинулася доволі пізно. Як самостійна дисципліна, вона цілком належить нашому століттю. її народження можна встановити з точністю до року. Це — 1928 рік, коли було оприлюднено у вигляді книги доповідь Шелера, роком раніше виголошену в «Школі мудрості» графа Крейзерлінга в Дармштадті під назвою «Становище людини в космосі»; це аж ніяк не нове словосполучення, здається, було для всіх таким несподіваним, що дало поштовх до загальної філософської дискусії. В цьому маленькому, але безперечно вагомому творі, з надзвичайною прозорістю вперше було сформульовано завдання філософського вчення про людину. Того самого 1928 року з’ явилася також значно більша за обсягом книга Плеснера «Щаблі органічного і людина» з пояснювальним підзаголовком: «Вступ до філософської антропології»; щоправда, вона не дістала такого поширення, як твір Шелера, переважно через її надто великий обсяг та ускладнений виклад.

Отже, Шелера й Плеснера можна визнати як засновників філософської антропології. Причому Плеснера звичайно вважають учнем Шелера, чиї системні засновки він розвивав далі. Але таке розуміння не відповідає реальному станові речей. Власне, обидва вони водночас впливали один на одного, під час їхнього спільного перебування в університеті у Кьольні, проте Плеснер, як молодший, зазнав чималого втручання з боку Шелера, який постійно був сповнений осяяннями. Однак, якщо Шелер, підсумовуючи згадувану доповідь, а також у різний спосіб викладені раніше думки, надав їм добре запам’ятовуваної форми (далі ж розробляти ці положення після 1928 року Шелерові вже не довелося через його передчасну кончину), то у викладі Плеснера, що прийшов у філософію від біології, всі ці ідеї передбачають звернення до більш віддаленої передісторії. Він сам у передмові явно посилається на свою ранню працю «Про єдність смислів», у якій було започатковано чимало з його пізніших ідей.

Обидві праці, Шелерове «Становище людини» та Плеснерові «Щаблі органічного», є дуже своєрідними і загалом відрізняються за своїм характером. Шелер у кількох головних рисах, що утворюють єдину картину, узагальнює різноманіття результатів тривалих досліджень і вражаючих філософських осяянь. На противагу навіяним дарвінізмом інтелектуальним спробам Кьолера віднести людину, беззастережно і цілковито, до царства звірів, він здійснює новий поворот, а саме — у своєму вченні про дух як аскетичний принцип визначає особливе становище людини. Книга Плеснера містить крок за кроком обережно вибудовуваний і часто-густо надто абстрактно сформульований методологічний засновок, на підставі якого він виокремлює царство органічної природи, звідти висновуючи те, що він називає «ексцентричною позицією» людини. Аби оцінити Плеснера повною мірою, належить також звернутися до його пізнішого твору «Про людину та людську природу» (1931). Тут він, вдаючись до духовно й культурно-наукових аспектів, значно розширює проблематику філософської антропології, раніше обмежувану біологічною перспективою; причому він працює в тісному зв’язку з мислителями заснованого у Гьотінгені філософського напрямку, насамперед з Геор- гом Мішем. Сьогодні ми маємо зробити особливий наголос на цьому творові, принаймні, з огляду на те, що свого часу, за умов нацистського владарювання, він не дістав ані поширення, ані належного впливу.

Больнов О. Філософська антропологія та її методичні принципи.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95

Категорії

Філософія Хрестоматія (частина 1)

Схожі підручники