Deprecated: mysql_connect(): The mysql extension is deprecated and will be removed in the future: use mysqli or PDO instead in /home/studb20/public_html/index.php on line 4
 Юркевич П. - Історія української філософії - Філософія Хрестоматія (частина 1) - Studbook
Главная->Філософія->Содержание->Юркевич П. - Історія української філософії

Філософія Хрестоматія (частина 1)

Юркевич П. - Історія української філософії

а ..

<...> Серце є скарбник і носій усіх тілесних сил людини.

<...> Серце є центром душевного і духовного життя людини. Так, в серці започатковується і народжується рішучість людини на ті чи інші вчинки; в ньому виникають різноманітні наміри і бажання; во­но є місцем волі та її бажань.

<...> Серце є центром усіх пізнавальних дій. Душі.

Нарешті, серце є центром морального життя людини. В серці з’єднуються всі моральні стани людини.

<...> Серце є вихідним пунктом усього доброго й злого в словах, думках і вчинках людини, є добрий і злий скарб людини... Серце є скрижаль, на якому викарбуваний природний моральний закон...

...Мислення не вичерпує собою всієї повноти духовного людсь­кого життя, так само як досконалість мислення ще не позначає всіх досконалостей людського духу. Хто стверджує, що «мислення є вся людина», і сподівається вивести всю багатогранність душевних явищ із мислення, той досягне не більше того фізіолога, котрий став би з’ясовувати явища слуху — звук, тони і слова — із явищ зору, якими є протяжність, фігура, колір і т. д. У відповідності з цим ми можемо вже припустити, що діяльність людського духу має своїм безпосереднім органом в тілі не одну голову або головний мозок з нервами, що до нього йдуть, а розповсюджується значно далі і глибше всередину тілесного організму. Як сутність душі, так і її зв’язок з тілом має бути значно багатшим і різноманітнішим, ніж звичайно думають.

...Зв’язок між рухом певної частини головного мозку і уявлен­ням, котре з цього приводу утворює душа, є не механічний зв’язок тисків і поштовхів... а зв’язок доцільний, ідеальний, духовний; душа отримує враження не від просторових рухів мозкової маси, а від до­цільної її діяльності, котра, як здається, не потребує просторового збігу діючих один на одного членів.

<...> Наші думки, слова і спроби суть спочатку не образи зовніш­ніх предметів, а образи або вияви загального почуття душі, пород­ження нашого сердечного настрою.

...В серці людини знаходиться основа того, що її уявлення, по­чуття і вчинки набувають особливості, в якій виражається саме її душа, а не інша, і набувають такого особистого, приватно-визначе- ного спрямування, за силою котрого вони суть прояви не загальної духовної істоти, а окремої живої справді існуючої людини.

...Якби людина виявляла себе одним мисленням, яке в такому випадку було б, вірогідно, дійсно справжнім образом зовнішніх пред­метів, то різноманітний, багатий життям і красою світ відкривався б її свідомості як правильна, але водночас і мертва математична ве­личина. Вона могла б проглядати в цю величину наскрізь і в цілому, але зате уже ніде не зустрічала б буття істинного, живого, яке вра­жало б її красою форм, таємничістю потягів та безконечною повно­тою змісту. Нам здається, що в справжній душі немає такого одно­бокого мислення. І що було б з людиною, коли б її думка не мала іншого призначення, крім того, що повторювати у своїх рухах події дійсності або відображати в собі сторонні для духу явища? Може статися, що в цьому випадку наші думки відрізнялись би такою ж визначеністю, як математичні величини; але зате ми могли б у на­шому знанні речей рухатися тільки в ширину, а не в глибину. Світ як система явищ життєдайних, повних краси і знаменності, існує і відкривається найперше для глибокого серця і звідси вже для ро­зуміючого мислення. Завдання, що їх вирішує мислення, походять врешті-решт не із впливів зовнішнього світу, із спонук і нездолан­них вимог серця.

...Уже в простому уявленні, яке тільки-но утворюється нашим мисленням на основі вражень, що йдуть ззовні, ми повинні розрізня­ти дві сторони: 1) знання зовнішніх предметів, яке присутнє в цьому уявленні, і 2) той душевний стан, який обумовлюється цим уявлен­ням і знанням. Ця остання сторона не підлягає жодному математич­ному розрахунку: вона виражає безпосередньо і своєрідно якість і винятковість нашого душевного настрою. У виключному прагненні до знання ми часто забуваємо, що таке поняття входить у нашу ду­шу як її внутрішній стан, і оцінюємо наші поняття лише по тому, в якій мірі вони є для нас образами речей. Між тим ця сторона в по­нятті, що нею визначається стан і настрій душі, має для цілісного життя духу більшу ціну, ніж уявлення, оскільки воно є образ речі. Якщо з теоретичного погляду можна сказати, що все, гідне бути, гідне і нашого знання, то в інтересах вищого морально-духовного утворення цілком справедливим було б положення, що ми повинні знати тільки те, що гідне нашої моральної і богоподібної істоти. Де­рево пізнання не є дерево життя, а для духу його життя уявляється чимось більш вартим, ніж його знання.

...Нам ніколи не вдасться перевести в чітке знання того руху ра­дості й печалі, страху і надії ті відчуття добра і любові, які так без­посередньо змінюють биття нашого серця. Коли ми одержуємо на­солоду від споглядання краси в природі чи в мистецтві, коли нас зачіпають задушевні звуки музики, коли ми дивуємося величі под­вигу, то всі ці стани більшого чи меншого натхнення вмить відби­ваються в нашому серці, і причому з такою самобутністю і незалеж­ністю від нашого звичайного потоку душевних станів, що людське мистецтво, мабуть, вічно буде повторювати справедливі нарікання на недостатність засобів для виразу і зображення цих сердечних станів.

<...> Якщо істина падає нам на серце, то вона стає нашим благом, нашим внутрішнім скарбом. Тільки за цей скарб, а не за абстрактну думку людина може вступити в боротьбу з обставинами і людьми; тільки для серця можливий подвиг і самовідданість.

Із цих зауважень ми виводимо два положення: 1) серце може ви­ражати, знаходити і розуміти досить своєрідно такі душевні стани, котрі за своєю ніжністю, переважаючою духовністю і життєдайніс­тю не доступні абстрактному знанню розуму; 2) поняття й абстракт­не знання розуму, оскільки воно стає нашим душевним станом, а не залишається абстрактним образом зовнішніх предметів, відкрива­ється або дає себе відчувати і помічати не в голові, а в серці; в цю глибину воно мусить проникнути, щоб стати діяльною силою і ру­шієм нашого духовного життя.

Юркевич П. Серце і його значення в духовному житті людини за вченням слова божого.

 

73