Філософія Хрестоматія (частина 1)
Мор Т. - Філософія Відродження
а
Соціально-економічне упорядкування
У всіх чоловіків і жінок без винятку є єдина спільна справа — сільське господарство. Йому навчають усіх з дитинства, — почасти в школі, де навчають, почасти — на полях, поблизу від міста, куди вивозять дітей ніби для гри, однак вони не тільки спостерігають, але, користуючись зручною можливістю тренувати тіло, також і працюють.
Крім сільського господарства (яким, як я сказав, зайняті всі), кожен вивчає що-небудь ще, ніби саме своє. Вони звичайно зайняті прядінням вовни або ж обробкою льону, ремеслом мулярів, бляхарів або теслярів... Більшою частиною кожного навчають ремеслу старші. Тому що до цього багато хто тягнеться від природи. Якщо ж ко- го-небудь цікавить інша справа, то він переміщується в яке-небудь господарство, ремеслу якого він хотів би навчитися. І не тільки його батько, але й посадові особи піклуються про те, щоб віддати його поважному й шанованому голові господарства...
...При двадцяти чотирьох рівних годинах — вважаючи разом день і ніч — для роботи відводять усього шість... Сон вимагає вісім годин. Те, що залишається вільним від годин на роботу, сон і їжу, дозволяється кожному проводити за своєю волею, але не проводити цей час у розгулі й безтурботності, а години, вільні від ремесла, потрібно витрачати на інші заняття за своїм смаком. Ці перерви більша частина людей присвячує наукам. Звичайно вони щодня в досвітні години влаштовують публічні читання й беруть участь у них, принаймні приводять туди саме тих, які відібрані для науки.
У кожному сільському господарстві не менше сорока чоловіків і жінок... З кожного господарства щорічно повертаються в місто двадцять чоловік: вони пробули в селі два роки. На їхнє місце з міста вибирають стільки ж нових, щоб їх навчили ті, які пробули в селі рік і тому більше розуміються у сільських справах; на наступний рік вони будуть наставляти інших, щоб — якщо всі виявлять себе там однаково недосвідченими й недотепними в обробці землі — не нашкодили б вони врожаю своїм незнанням... Коли наступає день збору врожаю, сільські філархи [сифогранти], сповіщають міську владу, яку кількість громадян слід до них надіслати, і тому що ця кількість збирачів урожаю прибуває саме у термін, вони справляються майже з усім урожаєм за один погожий день...
...В утопійців немає ніякої власності. Та й самі будинки змінюють вони раз на десять років за жеребом...
Кожне місто ділиться на чотири рівні частини. У середині кожної частини є ринок з різними товарами. Туди кожне господарство звозить певні свої вироби, і кожний вид їх розміщують у окремі склади. Будь-який голова господарства просить те, що потрібно йому самому і його близьким, притому без грошей, взагалі без усякої винагороди несе все, що тільки попросить. Та й навіщо йому в будь-чому відмовляти? Коли всіх товарів цілком достатньо й ні в кого немає страху, що хто-небудь зажадає більше, ніж йому потрібно? Тому що навіщо думати, що попросить зайве той, хто впевнений, що в нього ніколи ні в чому не буде нестатку?..
Крім того, на кожній вулиці стоять великі палаци, що перебувають на однаковій відстані один від одного; у кожного з них своя назва. Там живуть сифогранти; до кожного з палаців приписані тридцять господарств, саме по п’ятнадцять із кожної сторони, там повинні вони разом приймати їжу. Економи з кожного палацу в певну годину приходять на ринок і одержують провізію згідно із кількістю своїх людей...
Тим часом із золотом і сріблом, з яких роблять гроші, чинять вони так, що ніхто не цінує їх більше, ніж заслуговує того сама їхня природа; а кому не видно, наскільки гірші вони, ніж залізо. Тому що утопійці їдять і п’ ють із глиняного й скляного посуду, досить тонкої роботи, однак дешевої. Із золота й срібла не тільки в спільних палацах, але й у приватних будинках — усюди роблять вони нічні горщики й усякий посуд для бруду...
...Поки вони зайняті роботою, вони недбало прикриті шкірами, які служать їм сім років. Коли вони виходять на люди, то одягають зверху плащ, що прикриває той, більш грубий одяг: колір плащів на всьому острові той самий — природний колір вовни. більш тонку тканину вони не цінують. Тому виходить, що, у той час як в інших місцях одній людині не достатньо чотирьох або п’ яти вовняних плащів різного кольору й потрібно ще стільки ж шовкових сорочок, а деяким, більш розбірливим, мало й десяти, в Утопії кожен задовольняється одним платтям, яке носить здебільшого два роки. І, звичайно, немає жодної причини, через яку побажала б людина мати більше одягу, тому що якщо добуде вона ще, то не краще захиститься вона від холоду й не виявиться ні на волос ошатнішою...
Мор Т. Утопія.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95