Філософія Хрестоматія (частина 2)
Маркузе Г. - Стратегія майбутнього
У сучасну епоху перемога над нестатками все ще обмежена невеликими острівками розвинутого індустріального суспільства. Їх процвітання приховує пекло всередині та за їхніми кордонами, допомагаючи йому розповсюджувати репресивну продуктивність і «помилкові потреби». Воно репресивне саме тією мірою, в якій сприяє задоволенню потреб, необхідних для продовження гонитви з рівними собі й із запланованим застаріванням, насолоді свободою від напруження мозку й створенню засобів руйнації. Явні зручності, які пропонуються такого роду виробництвом, і більше того, підтримка, яку воно надає системі прибуткового виробництва, сприяє експорту останнього в менш розвинуті країни світу, де впровадження такої системи все ще означає колосальний прогрес у технічному та людському сенсі.
Однак тісний взаємозв’ язок між технічним та політико-маніпу- лятивним ноу-хау, між прибутковим виробництвом і володарюванням надає перемозі над нестатками зброю для стримування звільнення. Це стримування в надрозвинених країнах зобов’язане своєю ефективністю значною мірою саме кількості товарів, послуг, роботи та відпочинку. Відповідно, якісна зміна, очевидно, передбачає кількісний вимір у розвитку рівня життя, тобто скорочення надмірного розвитку.
Рівень життя, досягнутий у найбільш розвинених індустріальних регіонах, навряд чи може служити придатною моделлю розвитку, якщо метою є умиротворення. Беручи до уваги те, що цей рівень зробив із Людиною й Природою, необхідно поставити питання, чи вартий він принесених в його ім’я жертв. Це питання вже не звучить несерйозно з тих пір, як «суспільство достатку» стало суспільством всезагальної мобілізації проти ризику знищення, й відтоді, як супутниками благ, що продаються, стали обдурювання, увічнення важкої праці й зростання незадоволеності.
За таких обставин звільнення від суспільства достатку не означає повернення до здорової та простої бідності, моральної чистоти й простоти. Навпаки, відмова від прибуткової марнотратності збільшила б суспільне багатство, призначене для розподілу, а кінець перманентної мобілізації скоротив би суспільну потребу у відмові від власних індивідуальних потреб — відмові, компенсацією якої сьогодні служить культ тренованості, сили й регулярності.
Маркузе Г. Одновимірна людина.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74