Філософія Хрестоматія (частина 2)
Плеханов Г. - Філософія історії
а
Тут усе залежить від того, чи становить моя власна діяльність необхідну ланку в ланцюгу необхідних подій. Коли так, то тим менше у мене вагань і тим рішучіше я дію. І в цьому немає нічого дивного: коли ми говоримо, що дана особа вважає свою діяльність необхідною ланкою в ланцюгу необхідних подій, це значить, між іншим, що відсутність свободи волі рівнозначна для неї цілковитій нездатності до бездіяльності і що вона, ця відсутність свободи волі, відбувається в її свідомості як неможливість діяти інакше, ніж вона діє.
Коли свідомість несвободи моєї волі уявляється мені лише як повна суб’єктивна і об’єктивна неможливість діяти інакше, ніж я дію, і коли ці мої дії є водночас найбільш для мене бажаними з усіх можливих дій, тоді необхідність ототожнюється у своїй свідомості зі свободою, а свобода з необхідністю, і тоді я не свободний лише в тому розумінні, що не можу порушити цю тотожність свободи з необхідністю; не можу протиставити їх одна одній; не можу відчути себе обмеженим необхідністю. Але подібна відсутність свободи є разом із тим її цілковитим проявом.
У 18 столітті люди, що займалися філософією історії, все зводили до свідомої діяльності осіб.
Після вражаючих подій кінця 18 століття вже аж ніяк неможливо було думати, що історія є справою більш чи менш видатних і більш чи менш благородних та освічених осіб, які за своєю сваволею прищеплюють неосвіченій, але слухняній масі ті чи інші почуття й поняття.
... Особи, завдяки даним особливостям свого характеру, можуть впливати на долю суспільства. Іноді їх вплив буває навіть дуже значним, але як сама можливість подібного впливу, так і розміри його визначаються організацією суспільства, співвідношенням його сил. Характер особи є «фактором» суспільного розвитку лише там, лише тоді і лише остільки, де, коли й оскільки їй дозволяють це суспільні відносини.
Зумовлена організацією суспільства можливість суспільного впливу осіб відчиняє двері впливові на історичну долю народів так званих випадковостей.
Випадковість є чимось відносним. Вона з’являється лише в точці перетину необхідних процесів.
Впливові особи завдяки особливостям свого розуму й характеру можуть змінювати індивідуальний вигляд подій і деякі окремі їх наслідки, але вони не можуть змінити їх загальний напрям, який визначається іншими силами.
Особиста сила Наполеона постає перед нами в надзвичайно перебільшеному вигляді, бо ми відносимо на її рахунок усю ту суспільну силу, яка висунула й підтримувала її.
Отже, особисті якості керівників визначають собою індивідуальну фізіономію історичних подій, і елемент випадковості, в зазначеному нами розумінні, завжди відіграє деяку роль в ході цих подій, напрям якого визначається кінець кінцем так званими загальними причинами, тобто насправді розвитком продуктивних сил і взаємними відносинами людей у суспільно-економічному процесі виробництва, що цим розвитком визначається. Випадкові явища й особисті якості знаменитих людей незрівнянно помітніші, ніж глибоко за- леглі загальні причини.
Нарешті, вплив особливих причин доповнюється дією причин одиничних, тобто особистих якостей громадських діячів та інших «випадковостей», завдяки яким події дістають, нарешті, свою індивідуальну фізіономію.
Впливати на соціальну психіку — значить впливати на історичні події. Отже, у певному розумінні я все-таки можу робити історію, і мені немає потреби чекати, поки вона «зробиться».
Плеханов Г. До питання про роль особи в історії.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74