Главная->Філософія->Содержание->Хабермас Ю. - Політичне життя суспільства як філософська проблема

Філософія Хрестоматія (частина 2)

Хабермас Ю. - Політичне життя суспільства як філософська проблема

Навіть якщо соціальна держава при відносно сприятливих загальних умовах може стримати прояви небажаних побічних наслідків свого успіху, що загрожують умовам її власного функціонування, чи зовсім їх уникнути, залишається невирішеною ще одна проблема. Адвокати проекту соціальної держави завжди дивились лише в одному напрямі. На першому плані стояло завдання дисциплінувати «стихійну» економічну силу і відвернути руйнівні наслідки кризового економічного зростання від життєвого світу залежних трудящих. Парламентська державна влада виявила себе настільки ж нешкідливим настільки й ненадійним ресурсом; інтервенціоністська держава черпала з неї силу і здатність до дій, щоб систематично долати, переборювати свавілля економіки. Реформатори вважали, що втручання активної держави не лише в економіку, а й у життя власних громадян не породжує жодних проблем — бо метою програми соціальної держави якраз і була реформа умов життя трудящих. Дійсно, таким способом була реалізована більша соціальна справедливість.

Але власне ті, хто визнає це історичне досягнення соціальної держави і не займається занадто несправедливою критикою її слабких місць, в той же час визнають і невдачу, яку треба пояснювати не тими чи іншими перепонами, не половинчастим здійсненням проекту, що розглядається, а його специфічною однобічністю. Бо затушовується будь-який скепсис щодо такого ненадійного і лише оманливо нешкідливого засобу, яким є влада. Програма соціальної держави користується цілим арсеналом державних засобів, бо тим самим вони вступають в дію як закони і отримують можливість фінансування з суспільних джерел і запровадження в життєвий світ тих, хто отримує від них користь. Таким чином, все більш густа сітка правових норм, парадержавних бюрократій накриває будні потенціальних і фактичних клієнтів цих програм.

Розширені дискусії про надання правового статусу державній соціальній політиці, про бюрократизацію взагалі і, зокрема, про контр- продуктивні результати державної соціальної політики; дискусії відносно професіоналізації соціальних служб і надання їм наукового характеру звернули увагу громадськості на такі обставини, з яких зрозуміло одне: адміністративно-правові засоби втілення соціальних програм у життя утворюють зовсім не пасивне середовище, в якого нібито не має властивостей. Скоріше з ними пов’язана практика виділення ситуацій, нормалізації і нагляду, суб’єктивізуючу владу якої Фуко простежив до найдрібніших капілярних розгалужень повсякденної комунікації. Деформації регламентованого, артикульованого, контрольованого світу, що підтримується, зрозуміло, тонші, ніж відсутні форми матеріальної експлуатації і злиденності; але, перенесені в психічну і тілесну сфери, інтериоризовані соціальні конфлікти не стають від цього менш деструктивними. Одним словом, проекту соціальної держави як такому нерозривно притаманні протиріччя між метою і засобом. Його мета — створення егалітарно структурованих життєвих форм, де водночас можуть виникати простори для індивідуальної самореалізації і спонтанності. Але очевидно, що цієї мети неможливо прямо досягти через адміністративно-правову реалізацію політичних програм. Виробництво життєвих форм ставить занадто високі вимоги до такого середовища, як влада.

Хабермас Ю. Політичні праці.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74

Категорії

Філософія Хрестоматія (частина 2)

Схожі підручники