Главная->Філософія->Содержание->Ленін В. - Пізнання та освоєння людиною світу

Філософія Хрестоматія (частина 2)

Ленін В. - Пізнання та освоєння людиною світу

....Енгельс прямо і ясно говорить, що заперечує і Юму і Канту разом. Тим часом ні про які «непізнаванні» речі в собі у Юма нема й мови. Що ж спільного у цих двох філософів? Те, що вони принципово відгороджують «явища» від того, що з’являється, відчуття від того, що відчувається, річ для нас від «речі в собі», причому Юм нічого знати не хоче про «річ в собі», саму думку про неї вважає філософськи недопустимою, вважає «метафізикою» (як кажуть юмісти і кантіанці); а Кант допускає існування «речі в собі», але заявляє, що вона «непізнаванна», принципово відмінна від явища, належить до іншої принципової сфери, до сфери «потойбічного», яка неприступна знанню, але відкривається вірі.

В чому суть Енгельсового заперечення? Вчора ми не знали, що в кам’яновугільному дьогті існує алізарин. Сьогодні ми узнали це. Постає питання, чи існував вчора алізарин в кам’яновугільному дьогті?

Звичайно, що так. Всякий сумнів у цьому був би знущанням над сучасним природознавством.

А коли так, то звідси випливають три важливі гносеологічні висновки:

1) Існують речі незалежно від нашої свідомості, незалежно від нашого відчуття, поза нами, бо безсумнівно, що алізарин існував учора в кам’яновугільному дьогті. І так само безсумнівно, що ми вчора нічого не знали про це існування, ніяких відчуттів від цього алізарину не діставали.

2) Рішуче ніякої принципової різниці між явищем і річчю в собі немає і бути не може. Різниця є просто між тим, що пізнане, і тим, що ще не пізнане, а філософські вигадки відносно особливих граней між тим і другим, відносно того, що річ в собі знаходиться «по той бік» явищ (Кант), або що можна і треба відгородитися якоюсь філософською перегородкою від питання про непізнаний ще в тій чи іншій частині, але існуючий поза нами світ (Юм), — все це пуста нісенітниця, виверт, видумка.

3) В теорії пізнання, як і в усіх інших галузях науки, слід міркувати діалектично, тобто не припускати готовим і незмінним наше пізнання, а розбирати, яким чином з незнання являється знання, яким чином неповне неточне — знання стає повнішим і точнішим.

Раз ви стали на точку зору розвитку людського пізнання з незнання, ви побачите, що мільйони прикладів, таких самих простих, як відкриття алізарину в кам’яновугільному дьогті, мільйони спостережень не тільки з історії науки і техніки, але з повсякденного життя всіх і кожного показують людині перетворення «речей в собі» в «речі для нас», виникнення «явищ», коли наші органи чуттів зазнають поштовху ззовні від тих чи інших предметів, — зникнення «явищ», коли та чи інша перешкода усуває можливість діяння заві- домо для нас існуючого предмета на наші органи чуттів. Єдиний і неминучий висновок з цього, — який роблять всі люди в живій людській практиці і який свідомо кладе в основу своєї гносеології матеріалізм, — полягає в тому, що поза нами і незалежно від нас існують предмети, речі, тіла, що наші відчуття є образи зовнішнього світу...

* * *

... Для матеріаліста наші відчуття є образи єдиної і останньої об’ єктивної реальності, — останньої не в тому розумінні, що вона вже пізнана до кінця, а в тому, що крім неї нема і не може бути іншої. Ця точка зору безповоротно зачиняє двері не тільки для всякого фідеїзму, але й для тієї професорської схоластики, яка, не бачачи об’ єктивної реальності, як джерела наших відчуттів, «виводить» шляхом вимучених словесних конструкцій поняття об’ єктивного, як загальнозначимого, соціально-організованого і т. п. і т. д., не будучи спроможна, а часто і не бажаючи відділити об’ єктивну істину від учення про лісовиків та домовиків.

.... Бути матеріалістом значить визнавати об’єктивну істину, яку відкривають нам чуття. Визнавати об’єктивну, тобто незалежну від людини і від людства істину, значить так чи інакше визнавати абсо-

лютну істину.......

.... «Істина і заблудження, подібно до всіх логічних категорій, які рухаються в полярних протилежностях, мають абсолютне значення тільки в межах надзвичайно обмеженої сфери; ми це вже бачили, і п. Дюрінг знав би це, якби був хоч трохи обізнаний з початками діалектики, з першими посилками її, які трактують якраз про недостатність усіх полярних протилежностей. Як тільки ми станемо застосовувати протилежність істини і заблудження поза межами вищезазначеної вузької сфери, так ця протилежність зробиться відносною (релятивною) і, значить, непридатною для точного наукового способу висловлень. А коли ми спробуємо застосовувати цю протилежність поза межами зазначеної сфери, як абсолютну, то ми вже зовсім зазнаємо фіаско: обидва полюси протилежності перетворяться кожен у свою протилежність, тобто істина стане заблудженням, заблудження — істиною». Далі йде приклад — закон Бойля (об’єм газу обернено пропорційний тиску). «Зерно істини», яке міститься в цьому законі, являє собою лише в певних межах абсолютну істину. Закон виявляється істиною «лише приблизно».

Отже, людське мислення по природі своїй здатне давати і дає нам абсолютну істину, яка складається з суми відносних істин. Кожний ступінь у розвитку науки додав нові зерна до цієї суми абсолютної істини, але межі істини кожного наукового положення відносні, будучи то більш широкими, то звужуваними подальшим ростом знання...

.... Точка зору життя, практики повинна бути першою і основною точкою зору теорії пізнання. І вона приводить неминуче до матеріалізму, відкидаючи з порога безконечні вигадки професорської схоластики. Звичайно, при цьому не треба забувати, що критерій практики ніколи не може по самій суті справи підтвердити або спростувати повністю будь-яке людське уявлення. Цей критерій теж настільки «невизначений», щоб не дозволяти знанням людини перетворитися в «абсолют», і в той же час настільки визначений, щоб вести нещадну боротьбу з усіма різновидностями ідеалізму й агностицизму. Якщо те, що підтверджує наша практика, є єдина, остання, об’ єктивна істина, — то звідси випливає визнання науки, яка стоїть на матеріалістичній точці зору, єдиним шляхом до цієї істини

Ленін В. Матеріалізм і емпіріокритицизм.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74

Категорії

Філософія Хрестоматія (частина 2)

Схожі підручники