Філософія Хрестоматія (частина 2)
Франк С. - Предмет соціальної філософії
а
Суспільне буття входить... до складу духовного життя і є ніби його зовнішнім вираженням і втіленням. Та своєрідна об’єктивність, що йому властива, не є якась ілюзорна «об’ єктивізація», помилкове гіпостазування суб’єктивних породжень людської душі, але не зовнішня по відношенню до людини, предметна реальність, подібна до матеріального світу. Вона є справді об’єктивна реальність, що, як якийсь осад, виробляється самим людським духом, виділяється ним і нерозривно з ним пов’язаний. Чуйна й правдива свідомість повинна завжди відчувати навіть у самому прозаїчному, секуляризованому, «мирському» суспільному явищі щось містичне. Містична держава — це єдність, що виступає як надлюдська особистість, якій ми служимо, часто віддаючи все наше життя... Містичний «закон», якому ми підкоряємося, який холодно-нещадно володарює над нами без того, щоб ми знали, кому саме і чому ми в ньому підкорюємо- ся — чи волі давно померлої зотлілої в могилі людини, яка колись його видала, чи слову, надрукованому у якійсь книзі, що стоїть де- небудь на полиці. Містичний шлюбний та сімейний союз, у якому люди підкорені вищим, з якихось найглибших глибин їхнього єства силам, що їх об’єднують. Містичні навіть «суспільна думка», норови, мода, не дивлячись на те, що ми чітко прозріваємо їх «людське, занадто людське» походження і часто вважаємо своїм обов’язком зневажати їх... Містичність суспільних явищ і сил, звичайно, не означає, що вони завжди мають справді божественну природу, що зобов’язує нас до релігійного поклоніння; вони можуть бути й «неправдивими богами» і навіть диявольськими силами, яким ми не повинні підкорятися і з якими ми, навпаки, зобов’язані боротися...
Суспільне життя є, таким чином, духовне життя як єдність людсько-надлюдського буття. Те, що утворює сутність будь-якої форми суспільного союзу або суспільного відношення — чи то форма правління, як «монархія» або «республіка», чи форма відносин між класами, як рабство, кріпосне право, чи вільнонаймана праця, чи особисті стосунки, як сім’ я, союз дружби, стосунки між чоловіком і дружиною, між батьками та дітьми тощо, — і в чому полягає саме буття цієї суспільної форми, є об’ єктивна надлюдська ідея, що породжена самою людиною і володарює над нею через акт її віри в неї й служіння їй.
Франк С. Духовні основи суспільства.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74