Філософія Хрестоматія (частина 2)
Руссо Ж. - Ж. - Предмет соціальної філософії
а.
Я помітив, що будь-яка нерівність поміж людей, яка викликана природними чи фізичними причинами, встановлена природою і виявляється у відмінностях віку, здоров’я, тілесних сил і розумових чи душевних якостей. Інше, те, що можна назвати моральним чи політичним, залежить, власне, від договору й встановлено чи принаймні стало чинним за згодою людей. Воно складається із різних привілеїв, якими одні користуються, зашкоджуючи іншим, у тому, наприклад, що одні більш заможні, поважні та могутні, ніж інші, чи примушують їх підкорятися.
Здатність до вдосконалення, яка, за різних обставин веде до поступового розвитку всіх інших властивостей, також притаманна усьому нашому роду, як і кожному індивідууму. В той же час тварина вже через кілька місяців буде тим, чим залишиться вона усе своє життя, а її вид через тисячу років буде тим самим, яким був у перший рік цього тисячоліття.
Сумно було б, якби довелося визнати, що ця майже безмежна властивість є джерелом майже усіх людських негараздів, що вона, одночасно, виводить зрештою людину з того первісного стану, у якому вона проводила спокійне й невинне життя, що вона допомагає їй протягом віків розвивати знання, вади й чесноти, примушує стати тираном над собою та природою.
У всіх народів світу розумовий розвиток відбувається відповідно до потреб, які породила в них природа чи змусили надбати обставини, і, як наслідок, з тими пристрастями, які примушують їх турбуватися про задоволення цих потреб.
Я зазначив би ту обставину, що північні народи випереджають загалом південні у промисловості, оскільки їм важче, і як наслідок, природа, ніби намагаючись встановити видиму рівність, наділила розум продуктивністю, якої не було в основі. Але якщо ми не будемо послуговуватися мало відомими свідченнями історії, хіба не ясно для будь-кого, що все це навмисно віддаляє дикуна від спокуси й спроб вийти з того стану, в якому він перебуває. Його уява нічого йому не малює, його серце нічого не вимагає, все, що необхідно для задоволення його скромних потреб, у нього під рукою, він далекий від рівня знань, мати які необхідно, щоб побажати ще більше, у нього не може бути ні передбачення, ні цікавості.
Не маючи ніякого морального спілкування між собою, не визнаючи за собою ніяких обов’ язків стосовно собі подібних, люди не могли бути у цьому стані ні добрими, ні поганими і не мали ні пороків, ні чеснот, якщо тільки ми не будемо розуміти ці слова у фізичному сенсі, називаючи пороками в індивідуумі ті якості, які можуть заважати його самозбереженню, і чеснотами ті, які можуть йому допомагати; але в такому випадку найбільш доброчесним можна назвати того, хто менше за інших суперечить проявам природи. Після того як я довів, що нерівність ледь помітна у природному стані та її впливи там дуже незначні, мені залишається показати, як виникає вона і зростає у зв’язку з поступовим розвитком людського розуму. Після того як я довів, що здатність до вдосконалення, суспільні чесноти та інші духовні якості, якими була наділена людина у природному стані, не могли розвиватися самі собою, що вони потребували для цього допомоги зовнішніх причин, які могли й не виникнути і без яких вона назавжди залишилася б у первісному стані, мені необхідно дати огляд і з’ ясувати значення різних випадковостей, які могли допомогти вдосконаленню людського розуму, сприяючи в той же час виродженню людства, які б могли зробити людину єством злим, зробивши її істотою комунікабельною, й дійти до епохи безмежно далекої, до тієї пори, коли людина й Всесвіт стали такими, якими ми їх бачимо.
Руссо Ж.- Ж. Міркування про походження та причини нерівності між людьми.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74