Філософія Хрестоматія (частина 2)
Поппер К. - Політичне життя суспільства як філософська проблема
а
Свобода сама себе знищує, якщо вона не обмежена. Необмежена свобода означає, що сильна людина вільна залякати того, хто слабший і позбавити його свободи. Власне тому ми вимагаємо такого обмеження свободи державою, при якому свобода кожної людини захищена законом. Ніхто не повинен жити за рахунок милосердя інших, всі повинні мати право на захист з боку держави.
Я вважаю, що ці думки, що спочатку стосувались аналізу царства грубої сили, тобто фізичного залякування, повинні бути зверненими також і до економічної сфери. Навіть якщо держава захищає своїх громадян від залякування фізичним насильством (як вона, в принципі, і робить у системі законодавчо не обмеженого капіталізму), наші цілі можуть виявитись недосяжними через нездатність держави захистити громадян від зловживання економічною владою. У такій державі економічно сильний усе ще може залякувати того, хто є економічно слабшим, і відняти в нього свободу. В таких умовах необмежена економічна свобода може бути настільки ж саморуйнівною, наскільки і необмежена фізична свобода, і економічна сила може бути настільки ж небезпечною, як і фізичне насильство. Справа в тому, що той, хто володіє надлишком їжі, може примусити тих, хто голодує, «вільно» прийняти рабство, не використовуючи при цьому жодного насильства. І якщо вважається, що держава обмежує свою діяльність придушенням насильства (і захистом власності), то економічно могутня меншість може експлуатувати більшість населення — усіх тих, хто є економічно слабким.
Якщо цей аналіз є вірним, то цілком зрозуміло, які ліки потрібні для лікування цієї соціальної хвороби. Такими ліками має бути політичний засіб, подібний до того, який ми використовуємо проти фізичного насилля. Ми маємо сконструювати соціальний інститут захисту економічно слабких від економічно сильних, інститут, який спирався би на могутність держави. Держава повинна піклуватися про те, щоб ніхто не був змушений вступати в несправедливі відносини через страх голодної смерті або економічного краху.
Це, звичайно, значить, що принцип державного невтручання в економіку — принцип, на якому базується не обмежена законодавчо
система капіталізму, має бути відкиненим. Якщо ми бажаємо захистити свободу, то повинні вимагати, щоб політика необмеженої економічної свободи була замінена плановим втручанням держави в економіку. Ми повинні вимагати, щоб не обмежений законодавчо імперіалізм поступився економічному інтервенціонізму (принципові державного втручання в економіку. — Прим. перекл). Власне це і відбулось у дійсності. Економічно система, описана і піддана критиці К. Марксом, припинила своє існування. Проте вона була замінена не на систему, в якій держава поступово втрачає свої функції,
і, як наслідок, «відмирає», а на різні інтервенціоністські системи, в яких функції держави в економічній сфері поширюються далеко за межі захисту власності і «вільних умов».
Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74