Філософія Хрестоматія (частина 2)
Арістотель - Політичне життя суспільства як філософська проблема
а
Книга І
Завершене спілкування, що складається з кількох поселень, утворює державу. Його призначення об’єктивне: держава виникає заради потреб життя, але існує вона заради досягнення благого життя. Звідси, будь-яка держава — продукт природного виникнення і вона уподібнюється в цьому відношенні до первинного спілкування — сім’ ї та поселення; воно є їх завершенням, у завершенні ж природа об’єкта виходить на перший план. Адже ми називаємо природою кожного об’єкта — візьмемо, наприклад, природу людини, коня, родини — такий стан, який є завершенням його генезису. Більше того, у здійсненні кінцевої мети і є вище завершення об’єкта; тому об’ єктивний стан — мета держави — є і його завершенням і вищою досконалістю.
9. З усього сказаного виходить, що держава — продукт природного розвитку і що людина за своєю природою — істота політична; хто живе з огляду на свою природу, а не внаслідок випадкових обставин, поза державою, той або надлюдина, або істота, недорозвинена у моральному відношенні...
10.Те положення, що людина є істота, яка має відношення до державного життя більше, ніж бджоли та всякого виду тварини, що живуть стадами, стає зрозумілим: уся діяльність природи, згідно з нашим твердженням, не є безплідною; проте тільки людина з усіх живих істот обдарована мовою. Голос, яким можна виразити смуток і радість, є властивим і іншим тваринам, тому що їх природні властивості розвинуті до такої міри, аби відчувати радість і смуток та передавати ці почуття один одному. Та мова може виражати й те, що є корисним і що шкідливим, так само, як і те, що є справедливим і що є несправедливим.
11. Ця властивість людини, що відрізняє її від інших живих істот, веде до того, що тільки людина здатна до чуттєвого сприйняття таких понять, як добро і зло, справедливість і несправедливість і т. ін. А це і створює основу родини, держави. Природа держави виникає раніше, ніж природа родини й індивіда: необхідно, щоб ціле передувало своїй частині. Знищи істоту загалом, і в неї не буде ні ніг, ні рук, збережеться лише її назва...
12. Отже, держава і за своєю природою передує індивіду: якщо останній, потрапивши в ізольований стан, не розглядатиме себе істотою ні від чого незалежною, він опиниться по відношенню до держави в такому ж положенні, в якому перебувають інші частини по відношенню до свого цілого. А якщо індивід не здатен до спілкування або, вважаючи себе істотою ні від чого незалежною, не відчуває потреби ні в чому, він уже не є елементом держави, стаючи або твариною, або божеством.
У кожну людину природа заклала прагнення до державного спілкування, і перший, хто це спілкування організував, зробив для людства безцінне благо. Людина, що знайшла своє завершення в державі, — найдосконаліше з творінь, і, навпаки, людина, що живе поза законом та правом, займає найжалюгідніше місце в світі. Адже безправ’я, що опирається на озброєну силу, важче за все. Природа дала людині в руки зброю — інтелектуальну та моральну силу, але вона може користуватися цією зброєю і в зворотному напрямку; через це людина без моральних підвалин виявляється самою безчесною та дикою істотою, що є низькою в своїх статевих і смакових інстинктах. Поняття справедливості зв’язане з уявленням про державу, тому що право, яке служить критерієм справедливості, є регулюючою нормою політичного спілкування.
Арістотель. Політика.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74