Філософія Хрестоматія (частина 2)
Козловськи П. - Стратегія майбутнього
а
Сьогодні постмодерн є у межах філософії та мистецтва відлунням явно конкуруючих напрямів і сил, серед яких можна все-таки вирізнити три основні:
1. Пізній модерн чи трансавангард.
2. Постмодерн як анархізм стилю і термінів думки.
3. Постмодерн як постмодерний класицизм в архітектурі й пост- модерний есенціалізм або ж неарістотелівський синтез вчення про природне право і лібералізм у філософії.
Пізній модерн — це постмодернізм у формі захисту модерну, естетика передмайбутнього часу і перевершення ідеалу теперішнього часу...
Так виникає перевершення авангарду в трансавангарді й новому нового, як називається одна італійська група. У трансавангарді стають помітними як наслідки диктату модерну, так і певна іронічна дистанція від тиску нового.
Другий анархічний варіант постмодерну поєднує вислів Пола Фейєрабенда «все змінюється» з вивільняючим потенціалом естетичного й методичного анархізму та небезпекою довільності та еклектики, притаманних анархічному аморалізмові. Після функціонального пуризму в архітектурі та методичного «іспанського чобота» у науково-теоретичному дискурсі необмежено розширюється поле досвіду й уявлення через їх нове забарвлення...
Постмодерний есенціалізм акцентує увагу, на противагу тотальному процесові думки в діалектиці і теорії вільного від панування дискурсу, на відображенні світу та нашого пізнання за допомогою ідеї або ж еххєпіїаі, без яких було б неможливе осягнення цілісності, неперервності як зовнішнього світу, так і пам’яті та пізнання...
Постмодерний есенціалізм, що приходить слідом за анархолібе- ралізмом французького постмодернізму, а потім і виступає проти нього, намагається інтегрувати й пояснити дійсно існуючі життєві форми у межах великих процесів змін сучасного суспільства, а також об’ єднати особисту свободу людини з порухами суспільно- економічних процесів...
Постмодерний есенціалізм ґрунтується не на натуралістичній, а на антропологічній метафізиці. Цілісність дійсності пізнається не через пізнання світу, а через пізнання людини. Людина, а не поза- людська природа, є основною моделлю для цілісної дійсності та джерелом аналогій для мислення, оскільки речі повинні пізнаватися та пояснюватися за допомогою пізнання людини, а не навпаки.
Постмодерн — це філософський есенціалізм, оскільки він убачає тертя й суперечності модерну та скрутне становище, у яке потрапляють мистецтво, наука і релігія, якщо вони ізольовані одне від одного, а також констатує ту обставину, що це не останнє слово в їхньому розвитку, а лише його хибний шлях, який може бути подоланий завдяки новій інтеграції цих царин духовного в життєвому світі.
Козловськи П. Постмодерна культура.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74