Філософія Хрестоматія (частина 2)
Кант І. - Свідомість: її походження та сутність
а
16. Про першопочатково-синтетичну єдність апперцепції.
Уявлення, яке може бути надано до будь-якого мислення, зветься спогляданням. Уся різноманітність у спогляданні має, відповідно, необхідне відношення до [уявлення] я мислю в тому самому суб’єкті, в якому ця різноманітність знаходиться. Але це уявлення є актом спонтанності, тобто воно не може розглядатися як те, що притаманне чуттєвості. Я називаю його чистою апперцепцією, щоб відрізняти його від емпіричної апперцепції; воно є самосвідомістю, що породжує уявлення я мислю, яке повинно мати можливість супроводжувати всі інші уявлення і бути одним і тим самим у будь-якій свідомості; відповідно, ця самосвідомість не може супроводжуватись ніяким іншим [уявленням], і тому я називаю його також першопочатковою апперцепцією. Єдність його я називаю також трансцендентальною єдністю самосвідомості, щоб визначити можливість апріорного пізнання на основі цієї єдності. Насправді, різноманітність уявлень, що дані в певному спогляданні, не були б всі разом у моїй уяві, якби вони не належали усі разом одній самосвідомості; іншими словами, як мої уявлення (хоч би я їх і не усвідомлював такими), вони все ж необхідно повинні співвіднестися з умовами, при яких вони тільки і можуть знаходитися разом в одній загальній самосвідомості, так само як і в іншому випадку вони не належали б мені.
18. Що таке об’єктивна єдність самосвідомості?
Трансцендентальна єдність апперцепції є тією єдністю, завдяки якій все дане у спогляданні багатогранне об’єднується в понятті про об’єкт. Тому воно зветься об’єктивним, і його слід відрізняти від суб’єктивної єдності свідомості, що являє собою визначення внутрішнього почуття, через яке згадана багатогранність у спогляданні емпірично надається для такого зв’язку. Чи можу я емпірично усвідомлювати багатогранність як водночас існуюче або наступне — це залежить від обставин або емпіричних умов. Тому емпірична єдність свідомості через асоціації уявлення сама є явищем і цілком випадково. Чиста ж форма споглядання у часі, просто як споглядання взагалі, що містить у собі дану різноманітність, підкорена пер- шопочатковій єдності свідомості тільки тому, що різноманітне у спогляданні необхідно відноситься до одного і того ж я мислю; відповідно, вона підкорена першопочатковій єдності свідомості завдяки чистому синтезу розсудку, а ргіогі що лежить в основі емпіричного синтезу. Тільки ця першопочаткова єдність має об’єктивну значимість, між тим як емпірична єдність апперцепції, яку ми тут зараз не розглядаємо і яка до того ж є лише похідною від першої єдності при даних конкретних умовах, має лише суб’єктивну значимість. Один поєднує уяву про те чи інше слово з однією річчю, а інший — з іншою; при цьому єдність свідомості в тому, що має емпіричний характер, не необхідно і не має всезагальної значимості у відношенні того, що дане.
Кант І. Критика чистого розуму.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74