Філософія Хрестоматія (частина 2)
Сартр Ж.-П. - Проблема людини у філософії
Атеїстичний екзистенціалізм, представником якого я є, більш послідовний. Він вчить, що, якщо навіть бога немає, то є принаймні одне буття, у якого існування передує сутності, буття, яке існує раніше, ніж його можна визначити яким-небудь поняттям, і цим буттям є людина, або, за Хайдегером, людська реальність. Що це означає: «існування передує сутності»? Це означає, що людина спочатку існує, зустрічається, з’ являється у світ, і тільки потім вона визначається.
Для екзистенціаліста людина не піддається визначенню тому, що спочатку нічого собою не являє. Людиною вона стає лише згодом, причому такою людиною, якою вона зробить себе сама. Отже, немає ніякої природи людини, як немає бога, що її задумав би. Людина просто існує, і вона не тільки така, якою себе уявляє, але й така, якою вона хоче стати.
І оскільки вона уявляє себе вже після того, як починає існувати, і виявляє свою волю вже після того, як починає існувати, і після цього пориву до існування, то вона є лише тим, що сама з себе робить. Таким є перший принцип екзистенціалізму. Це і називається суб’єктивністю, за яку нам докоряють. Але що ми хочемо цим сказати, крім того, що у людини більше гідності, ніж у каменя або стола? Бо ми хочемо сказати, що людина — істота, яка спрямована у майбутнє, й усвідомлює, що вона проектує себе у майбутнє. Людина — це перш за все проект, який переживається суб’єктивно, а не мох чи пліснява, і не цвітна капуста. Ніщо не існує до цього проекту, нема нічого на збагненному розумом небі, і людина стане такою, якою є її проект буття. Не такою, якою побажає. Під бажанням ми звичайно розуміємо свідоме рішення, яке у більшості людей з’ являється вже після того, як вони щось із себе зробили. Я можу мати бажання вступити в партію, написати книгу, одружитися, але це все лише прояви більш первинного, більш спонтанного вибору, ніж той, який звичайно називають волею.
Але якщо існування справді передує сутності, то людина відповідає за те, чим вона є. Отже, в першу чергу екзистенціаліст віддає кожній людині у володіння її буття та покладає на неї повну відповідальність за існування.
Але коли ми кажемо, що людина відповідальна, то це не означає, що вона відповідає тільки за свою індивідуальність. Вона відповідає за всіх людей. Слово «суб’єктивізм» має два значення, і наші опоненти користуються цією двозначністю. Суб’єктивізм означає, з одного боку, що індивідуальний проект сам себе обирає, а з іншого боку — що людина не може вийти за межі людської суб’єктивності. Саме друге значення є глибоким значенням екзистенціалізму. Коли ми кажемо, що людина сама себе обирає, ми також хочемо сказати, що, обираючи себе, ми обираємо всіх людей.
Справді, немає жодної нашої дії, яка, створюючи з нас людину, якою ми хотіли би бути, не створювала б в той же час образ людини, якою вона, за нашими уявленнями, повинна бути. Обрати себе так чи інакше значить одночасно стверджувати цінність того, що ми обираємо, оскільки ми в жодному разі не можемо обирати зло. Те, що ми обираємо, завжди благо. Але ніщо не може бути благом для нас, не будучи благом для всіх.
Сартр Ж.-П. Екзистенціалізм — це гуманізм
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74