Філософія Хрестоматія (частина 2)
Маркс К, Енгельс Ф. - Філософія історії
а
Отже, це розуміння історії полягає в тому, щоб, виходячи саме з матеріального виробництва безпосереднього життя, розглянути дійсний процес виробництва і зрозуміти зв’язану з даним способом виробництва і породжену ним форму спілкування — тобто громадянське суспільство на його різних ступенях — як основу всієї історії; далі треба показати діяльність громадянського суспільства у сфері державного життя, а також пояснити з нього увсі теоретичні породження і форми свідомості, релігію, філософію, мораль і т.д., і т.д., і простежити процес їх виникнення на тій основі, завдяки чому, звичайно, можна показати весь процес загалом (а тому також і взаємодію між його різними сторонами). Це розуміння історії, на відміну від ідеалістичного, не розшукує в кожній добі яку-небудь категорію, а залишається весь час на ґрунті дійсної історії, пояснює не практику з ідей, а пояснює ідейні утворення з матеріальної практики і внаслідок цього приходить теж до того результату, що всі форми і продукти свідомості можуть бути знищені не духовною критикою, не розчиненням їх у «самосвідомості» або перетворенням їх у «примари», «химери» і т.д., а тільки практичним зруйнуванням реальних суспільних відносин, з яких постала вся ця ідеалістична нісенітниця, що не критика, а революція є рушійною силою історії, а також релігії, філософії і всякої іншої теорії. Ця концепція показує, що історія не розчиняється в «самосвідомості», як «дух від духу», і що кожний її ступінь застає в наявності певний матеріальний результат, певну суму продуктивних сил. Історично сформоване відношення людей до природи і одне до одного застає передавану кожному наступному поколінню попереднім поколінням масу продуктивних сил, капіталів і обставин, які хоч, з одного боку, і видозмінюються новим поколінням, але, з другого боку, диктують йому його власні умови життя і надають йому певного розвитку, особливого характеру. Ця концепція показує, таким чином, що обставини такою ж мірою творять людей, в якій люди творять обставини. Та сума продуктивних сил, капіталів і соціальних форм спілкування, яку кожен індивід і кожне покоління застає як щось дане, є реальна основа того, що філософи уявляли собі як «субстанцію» і як «сутність людини», що вони обожнювали і з чим боролися. Це реальна основа, діянню і впливу якої на розвиток людей нітрохи не перешкоджає та обставина, що ці філософи як «самосвідомість» і «єдине» повстають проти неї.
Маркс К., Енгельс Ф. Німецька ідеологія.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74