ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ МІЖОСОБИСТІСНОГО СПІЛКУВАННЯ НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК (онлайн)
1.3 Структурний аналіз спілкування
Згідно з аналітичною моделлю, яка спрямована на конкретизацію функціональної різноманітності процесів, які відбуваються при взаємодії, структура будь-якого акту спілкування включає перцептивну, комунікативну і інтерактивну сторони.
Перцептивна сторона — процес сприймання партнерами один одного, їх взаємного пізнання, як основи для взаєморозуміння. Перцептивні навички виявляються у вміннях визначати контекст зустрічі, розуміти настрій партнера за його вербальною і невербальною поведінкою, враховувати «психологічні ефекти» сприймання при аналізі комунікативної ситуації.
Комунікативна сторона — використання засобів спілкування, що поділяються на вербальні і невербальні. Успішний комунікатор — це людина, яка володіє вагомим репертуаром комунікативних технік, які використовуються на різних рівнях спілкування.
Інтерактивна сторона — взаємодія людей, що припускає наявність певної форми організації спільної діяльності (згода, пристосування або конкуренція, конфлікт). Серед можливих позицій, які займає партнер при організації і здійсненні спілкування, можна відзначити «прибудову» до партнера «згори», «на рівних», «знизу» або відсторонену позицію. Жодна з них не є однозначно гарною або поганою. Про продуктивність прибудови можна судити лише в контексті конкретної ситуації. Так, «прибудова знизу», доречна в деяких випадках (наприклад, при необхідності вибачитися перед партнером), може трансформуватися в нещиру догідливість; відсторонена позиція невтручання, може в крайньому своєму прояві стати відчуженням. Уміння людини використовувати всю палітру можливих позицій в спілкуванні — один з показників психологічної зрілості особистості.
Кількісна характеристика міжособистісного спілкування отримала розвиток в понятті «коло спілкування». Останнє означає число людей, спілкування з якими здійснюється на тому або іншому рівні. Більшості з нас з особистого досвіду відомо, що глибоко знати і розуміти можна в кращому випадку двох-трьох людей, більш-менш успішно орієнтуватися в поведінці - приблизно десяті; у ставленні до інших в набувають чинності еталони і стереотипи. Вітчизняний психолог Я. Коломинський запропонував в залежності від ступеня психологічної близькості і значущості виділяти два кола бажаного спілкування, перше (найбільш близьке) включає від одного до чотирьох людей, друге від шести до восьмі.
Таким чином до предметної області міжособистісного спілкування можна віднести,
о Психічні процеси і стани, що забезпечують транзакцію (міжособистісне сприймання, потреби і мотивації, емоції і почуття, самооцінки, психологічні захисти тощо);
о Комунікативні практики, що визначають взаємодію між людьми (промови, невербальні повідомлення);
о Норми і правила, часто неусвідомлювані, які роблять можливою спільну діяльність, виробляються в рамках певної соціокультурної групи.
Реальний процес спілкування являє собою функціональну єдність всіх перерахованих елементів. Разом з тим, з аналітичною метою виділення відносно незалежних блоків виявляється доцільним.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130