ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ МІЖОСОБИСТІСНОГО СПІЛКУВАННЯ НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК (онлайн)
1.2 Види, рівні, функції міжособистісного спілкування
Одна з можливих класифікацій побудована на залежності міжособистісного спілкування від різноманітних мотивів і мети його учасників. Якщо метою спілкування виступають психологічний контакт, психологічні взаємовідносини співрозмовників, то говорять про мотиви спілкування, які лежать в межах самого спілкування, або про модальне спілкування, люди отримують задоволення від самого процесу спілкування або спілкуються для «з'ясуванням відносин». Якщо ж мета спілкування інша — передача інформації, схилення партнера зі спілкування до певної діяльності, прагнення змінити його погляди, виявити емоційну підтримку - в цих випадках говорять про мотиви спілкування, що лежать за його межами. Це характерно для так званого диктального спілкування, спілкування, пов'язаного з тією або іншою предметною взаємодією (Леонтьев, 1997).
Характер мети взаємодії і психологічна дистанція між партнерами, що виникає як наслідок, дозволяють виділити різноманітні рівні спілкування. Серед них,
> Ритуальний, або соціально-рольовий рівень; метою спілкування на цьому рівні є виконання очікуваної від людини ролі, демонстрація знання норм соціального середовища. Спілкування при цьому носить, як правило, анонімний характер, незалежно від того, відбувається воно між незнайомими, знайомими або близькими людьми;
> Діловий, або маніпулятивний рівень; метою такого спілкування є організація спільної діяльності, пошук засобів підвищення ефективності співробітництва. Партнери при цьому оцінюються не як унікальні, неповторні особистості, а з точки зору того, наскільки добре вони можуть виконати поставлені перед ними задачі, тобто оцінюються їхні функціональні якості. Відповідно, спілкування є психологічно відстороненим;
> Інтимно-особистісний рівень; його мета — задоволення потреби в розумінні, співчутті, співпереживанні. Для спілкування на цьому рівні характерні психологічна близькість, емпатія, довіра (Головаха, Панина, 1989; Петровская, 1989).
У відповідності до мети, можна виділити функції міжособистісного спілкування. Наведемо одну з найбільш повних класифікацій функцій спілкування, що виділяються за критерієм мети,
1) контактна функція — встановлення контакту як стану спільної готовності учасників до прийому і передачі повідомлень, підтримання взаємозв'язку у вигляді постійної взаємоорієнтованості;
2) інформаційна функція — обмін повідомленнями, думками, задумами, рішеннями;
3) спонукальна функція - стимуляція активності партнера для спрямування його на виконання певних дій;
4) координаційна функція — взаємне орієнтування і погодження дій при організації спільної діяльності;
5) функція розуміння — адекватне сприймання і тлумачення змісту повідомлення, взаєморозуміння намірів, установок, переживань, станів;
6) емотивна функція — пробудження в партнерові бажаних емоційних переживань, а також вияв та зміна з його допомогою власних емоцій, отримання співчуття з боку партнера;
7) функція встановлення відносин — усвідомлення і фіксація свого місця в системі рольових, статусних, ділових, міжособистісних та інших зв'язків співтовариства в якому діє індивід;
8) функція здійснення впливу — зміна стану, поведінки, особистісно- смислових утворень партнера.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130