Deprecated: mysql_connect(): The mysql extension is deprecated and will be removed in the future: use mysqli or PDO instead in /home/studb20/public_html/index.php on line 4
 2.1 Організація і розвиток мовленнєвої комунікації - ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ МІЖОСОБИСТІСНОГО СПІЛКУВАННЯ НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК (онлайн) - Studbook
ГоловнаЗворотній зв'язок

Категорії

загрузка...
Главная->Психологія->Содержание->2.1 Організація і розвиток мовленнєвої комунікації

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ МІЖОСОБИСТІСНОГО СПІЛКУВАННЯ НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК (онлайн)

2.1 Організація і розвиток мовленнєвої комунікації

Організація і розвиток мовленнєвої комунікації також має свої особливості і закономірності.

Для того щоб передати повідомлення, людина повинна заздалегідь попіклуватися про наявність або формування спільного соціального досвіду. Спільність комунікантів може бути різної якості: спільність мови, якою вони говорять; спільність соціального жаргону або професійної мови, за допомогою якої краще досягається взаєморозуміння; спільність статі, сімейного положення тощо. Чим більше спільний досвід, чим більше спільних соціальних зв'язків, тим точніше буде зрозуміле адресатом послане повідомлення.

На початковому етапі організації мовний комунікації необхідно ввести предмет повідомлення (тему) і утримувати його в свідомості шляхом періодичного нагадування, уточнення.

Під час досить тривалої розмови співрозмовники більш-менш обґрунтовано переходять від однієї теми до іншої. При цьому нарощування обсягу інформації (тобто продуктивність повідомлень) буде залежати від міри підготовленості співрозмовників або аудиторії.

До власне комунікативних аспектів розмови можна віднести прийоми привернення і утримання уваги слухачів, а також обраний тон спілкування — дружній, офіційний або поблажливий.

Серед інших комунікативних прийомів певне значення має встановлення дистанції між партнерами. Люди значно розрізняються за своєю індивідуальною манерою встановлювати дистанцію. Деякі прагнуть якомога більш докладно проникнути в обставини і переживання партнера. Інші, напроти, відсторонюються від співрозмовника. Встановлюючи в розмові ту або іншу дистанцію, людина по-різному відкриває і себе: вона може виявляти глибокий інтерес до особистості партнера, при цьому не впускаючи його в свій особистий світ, або навпаки, глибоко розкривати себе, залишаючись неуважним до стану іншого.

Структура розмови переважно формується за рахунок почергового включення в неї учасників. При цьому виявляються певні показники міри взаємодії і зв’язку партнерів. Вони стосуються наступного: виявляється у співрозмовників інтерес до загальної теми або кожний говорить про своє; як часто партнери використовують пропозиції і судження, висловлені протилежною стороною.

Ці показники можуть виявити авторитетність людини, чиї судження привертають найбільшу увагу, готовність (або неготовність) партнерів прийняти і визнати чужу думку.

Активність участі людини в розмові, що виявляється в частоті включення в неї і тривалості участі в ній, може свідчити про ступінь зацікавленості людини в темі розмови, в його учасниках, в самому спілкуванні; про самооцінку людини, її впевненість в собі, сором’язливість; про загальну схильність людини до розгорнутості або лаконічності висловлювань.

Таким чином, виявлення структури і опис ходу мовленнєвої комунікації дозволяє осмислити слабкі і сильні сторони мовленнєвої поведінки.

 

18