Главная->Психологія->Содержание->Глосарій

Глосарій

Розділ 1. «Міжособистісне спілкування як предмет наукового знання»

Тема 1. Загальна характеристика міжособистісного спілкування

Диктальне спілкування — це спілкування, мета якого полягає в передачі інформації, схиленні партнера зі спілкування до певної діяльності, зміні його погляди або наданні емоційної підтримки.

Інтерактивна сторона спілкування — взаємодія людей, що передбачає наявність певної форми організації спільної діяльності (згода, пристосування або конкуренція, конфлікт).

Комунікативна сторона спілкування — використання засобів спілкування, що поділяються на вербальні і невербальні.

Міжособистісна комунікація — взаємний обмін суб'єктивним досвідом людей, що знаходяться в просторовій близькості, мають можливість бачити, чути, торкатися один одного, легко здійснювати зворотний зв'язок.

Міжособистісне спілкування — взаємодія між декількома людьми, яка здійснюється за допомогою засобів мовленнєвого і немовленнєвого впливу, в результаті якої виникають психологічний контакт і певні відносини між учасниками спілкування.

Модальне спілкування — це спілкування, метою якого виступають психологічний контакт, психологічні взаємовідносини співрозмовників.

Моделі комунікації — схеми, що представляють процес комунікації.

Перцептивний бік спілкування — процес сприймання партнерами один одного, їх взаємного пізнання, як основи для взаєморозуміння.

Розділ 2. Міжособистісна комунікація

Тема 2. Мовлення в міжособистісному спілкуванні

Денотація — це лексичне значення слова, що визнається більшістю людей даного лінгвістичного співтовариства

Емотивна функція мовлення — вияв в мовленні суб'єктивного світу адресанта, його самооцінки, переживань, ставлення до теми розмови.

Задум повідомлення — це інформація в вихідному вигляді, яку один партнер має намір передати іншому, глибинний рівень породження повідомлення, на якому існує лише проект майбутнього висловлювання.

Код — мова або її різновид (діалект, сленг, стиль), який використовують учасники комунікативного акту.

Комунікативний намір (комунікативна інтенція) — бажання вступити в спілкування з іншою особою.

Конативна функція мовлення — вияв в мовленні промовця установки на слухача, прагнення на нього впливати, формувати певний характер взаємин.

Конотація — це вторинні асоціації слова, що поділяються однім або декількома членами даного співтовариства.

Контекст — обставини, в яких відбувається конкретна подія.

Мова — це система знаків і символів.

Мовлення — це використання мови з комунікативною метою.

Мовна діяльність — спеціалізоване вживання мови в процесі взаємодії між людьми, окремий випадок діяльності спілкування.

Мовна комунікація — інформативна і комунікативна сторони мовної діяльності. Мовна поведінка — використання мови людьми в пропонованих обставинах, в різноманітті реальних життєвих ситуацій.

Мовне спілкування — процес встановлення і підтримки цілеспрямованого, прямого або опосередкованого контакту між людьми за допомогою мови.

Мовний акт — елементарна одиниця мовного спілкування, промовляння висловлювання в безпосередній ситуації спілкування зі слухачем.

Полісемія — наявність у слова більше одного узвичаєного в даному мовному співтоваристві значення.

«Принцип кооперації» — вимога до співрозмовників діяти таким чином, який відповідав би прийнятій меті і напряму розмови.

Розуміння повідомлення — тлумачення адресатом отриманого повідомлення. Синонімія — використання різних слів і фраз для повідомлення схожої інформації. Соціально-орієнтоване спілкування — спілкування людей як представників тих або інших груп (національних, вікових, професійних, статусних).

Стратегія мовного спілкування — це процес побудови комунікації, спрямований на досягнення довготривалих результатів, який включає в себе планування мовної взаємодії в залежності від конкретних умов спілкування і особистостей комунікаторів, а також реалізацію цього плану, тобто лінію бесіди.

Тактика мовного спілкування — це сукупність прийомів ведення бесіди, лінії поведінки на певному етапі в рамках окремої розмови, яка включає конкретні прийоми привернення уваги, встановлення і підтримки контакту з партнером, впливу на його переконання, приведення в певний емоційний стан.

Фатичне мовлення (або асоціативний спосіб спілкування) — мовна поведінка, спрямована на те, щоб висловитись і зустріти розуміння, на підтримку розмови; здійснюється зазвичай у вигляді обміну репліками, зміст яких асоціативно пов'язаний один з одним.

Тема 3. Ефективне слухання

Чути означає прагнути зрозуміти і запам'ятати почуте, що передбачає наявність складного комплексу умінь, яким людина оволодіває впродовж всього свого життя.

Зворотний зв'язок — вербальні і невербальні повідомлення, які людина навмисно або ненавмисно посилає у відповідь на повідомлення іншого.

Оціночний зворотний зв'язок — повідомлення своєї думки, свого ставлення до того, що обговорюється.

Безоціночний зворотний зв'язок — вид зворотного зв'язку, який не містить висловлення ставлення до обговорюваного питання, використовується, коли потрібно більше дізнатися про почуття людини або допомогти співрозмовникові

сформулювати думки з конкретного приводу, при цьому прямо не втручаючись в його дії.

Позитивний оціночний зворотний зв'язок — повідомлення, що виконують функцію підтримки «я-концепції» партнера і міжособистісних відносин з ним. Негативний оціночний зворотний зв'язок — повідомлення, що виконують корегуючу функцію, спрямовану на усунення небажаної поведінки, зміну або модифікацію міжособистісних відносин.

Нерефлексивне слухання — уміння уважно мовчати, не втручаючись в промову співрозмовника своїми зауваженнями.

Рефлексивне слухання (або активне) — зворотний зв'язок зі співрозмовником, при якому той, що слухає активніше використовує словесну форму для підтвердження розуміння повідомлення.

З'ясування — вид рефлексивного слухання, коли слухач просить про додаткову інформацію, керуючись або діловими інтересами, або метою «розговорити» людину або бажанням продемонструвати готовність і бажання вислухати її. Перефразовування — вид рефлексивного слухання, який полягає в передачі тому, хто говорить його ж повідомлення, але словами слухача з метою перевірки точності почутого.

Резюмування — підсумовування основних ідей і почуттів промовця, дозволяє з'єднати фрагменти розмови в смислову єдність.

Емпатійне слухання — безоціночний зворотний зв'язок, мета якого — надати співрозмовникові підтримку, дати зрозуміти, що проблема, яка його турбує, і слухачем сприймається як важлива.

Тема 4. «Невербальна комунікація»

Кінесика — рухи, які відбиваються за допомогою оптичної системи суб'єкта (жести, пози, міміка, оформлення зовнішності, почерк, тощо).

Конвенціональні жести — жести вітання і прощання, загрози, привернення уваги, запрошуючі, забороняючі, образливі; вони замінюють в промові елементи мови, зрозумілі без мовного контексту, мають власне значення в спілкуванні.

Модальні жести — жести схвалення, незадоволення, іронії, недовіри, непевності, незнання, страждання, роздуму, зосередженості, розгубленості, пригніченості, розчарування, відрази, втіхи, здивування; вони висловлюють оцінку, ставлення до предметів і людей, сигналізують про зміну активності суб'єкту в процесі комунікації.

Невербальна комунікація — взаємодія між людьми за допомогою немовленнєвих засобів, обмін і інтерпретація невербальних повідомлень.

Невербальна мова — система немовленнєвих символів, знаків, жестів, використовувана представниками даної культури для комунікації.

Невербальна поведінка — зовнішнє «Я» особистості, зовнішня форма існування та прояву психічного світу особистості, конкретно-чуттєва форма її дій і вчинків. Описово-образотворчі (виразні) жести — жести, що супроводжують мовлення і поза мовним контекстом втрачають сенс.

Проксеміка — просторові взаємини людей в процесі спілкування.

Такесика — невербальна комунікація, пов'язана з тактильною системою сприйняття, яка включає найрізноманітніші дотики (рукостискання, поцілунки, поглажування, поплескування, обійми, тощо).

Розділ 3. Сприймання та розуміння в структурі міжособистісного спілкування

Тема 5. Міжособистісне сприймання

Ефект ореолу — тенденція сприймаючої особи перебільшувати однорідність особистості партнера: переносити позитивне (або негативне) враження про одну якість людини на все її інші якості.

Ефект поблажливості полягає в тенденції оцінювати всіх людей позитивно Імідж особистості — цілеспрямоване формування враження про себе, спеціальним чином організоване і структуроване в контексті «Я», що має посилання до більш загальної, престижної категорії людей.

Інграціація — прикрашання, самовихваляння, намагання зробити себе привабливим, особливо для тих, хто має високий статус.

Проекція — перенесення своїх станів на іншу особу; приписування їй рис, які насправді властиві тому, хто сприймає, а у оцінюваної особи можуть бути відсутніми.

Самопрезентація — короткочасний, специфічно мотивований і органічний процес пред'явлення інформації про себе у вербальній і невербальній поведінці. Соціальна перцепція — процес, що виникає при міжособистісній взаємодії на основі природного спілкування та відбувається у формі сприймання і розуміння однією людиною іншої.

Соціальний стереотип — стійке уявлення про певні явища або людей, властиве представникам тієї або іншої групи.

Сприймання — процес відбору, організації і інтерпретації чуттєвих даних.

Тема 6. Міжособистісне розуміння

Етнічний стереотип — спрощений, схематизований, емоційно забарвлений і надзвичайно стійкий образ певної етнічної групи або спільноти, що легко розповсюджується на всіх представників цієї групи.

Забобон — необґрунтоване негативне уявлення про інших людей, не змінне навіть за наявності переконливих свідоцтв того, що дане судження несправедливе, помилкове.

Імідж — образ, уявлення, що методом асоціації наділяє об'єкт додатковими цінностями, які не мають підстав в реальних властивостях самого об'єкту, але мають соціальну значущість для того, що сприймає цей об'єкт.

Каузальна атрибуція — це феномен, який дозволяє наблизитися до розуміння механізмів взаєморозуміння, зрозуміти, яким чином люди інтерпретують поведінку іншої людини, якщо не володіють про неї достатньою інформацією. Національний стереотип — недиференційована думка, що позначає етнічну або національну групу в цілому, припускає наявність певної риси у всіх її представників та обов’язково містить в собі — приховано або явно — певну оцінку.

Професійний стереотип — персоніфікований образ професії, тобто узагальнений образ типового професіонала.

Раціональне розуміння — це накопичення, систематизація вербалізованих знань про інших людях і оперування ними з метою досягнення максимальної відповідності думок, оцінок, уявлень про людину її об'єктивно існуючим, властивостям, мотивам.

Стереотип — духовне утворення, що склалося в свідомості людей, емоційно забарвлений образ, який передає значення, що містять елементи опису, оцінки і розпорядження.

Фундаментальна помилка атрибуції полягає в тому, що значення особистості переоцінюється, а роль ситуації недооцінюється.

Розділ 4. Міжособистісна взаємодія

Тема 7. Структура міжособистісної взаємодії

Взаєморозуміння — механізм міжособистісної взаємодії, пов'язаний з когнітивними процесами і забезпечуючий формування спільного смислового поля учасниками взаємодії, взаємне особистісне прийняття, вироблення схожого бачення завдань в конкретній ситуації.

Ділова взаємодія — взаємодія людей, яка підпорядкована рішенню конкретної задачі, що стоїть перед організацією та накладає певні обмеження на поведінку людей.

Інтимно-особистісний рівень спілкування — рівень, на якому основною метою спілкування є задоволення потреби в розумінні, співчутті; від партнерів очікуються психологічна близькість, емпатія, довірчість.

Координація — механізм міжособистісної взаємодії, пов'язаний з інструментальними процесами, з пошуком засобів спілкування, які відповідають намірам і можливостям партнерів; результатом координації є сумісність в діях. Міжособистісна взаємодія — інструментально-технологічна сторона спілкування; взаємні дії учасників спілкування, спрямовані на співвіднесення цілей кожної зі сторін і організацію їх досягнення в процесі спілкування. Міжособистісний простір — організація всіх елементів міжособистісної взаємодії в певному порядку, що припускає: 1) вибір позиції; 2) чітке визначення меж ситуації взаємодії, за межами яких обрана позиція стає недоречною; 3) оформлення зайнятої позиції за допомогою вербальних і невербальних засобів комунікації.

Погодження — механізм взаємодії, що стосується мотиваційного боку спілкування, спрямований на досягнення відносної згоди в цілях, сенсах, намірах партнерів зі спілкування.

Соціально-рольовий рівень спілкування — рівень спілкування, на якому від людини очікується виконання певної рольової функції, демонстрація знання норм соціального середовища, утвердження себе, свого статусу; спілкування, як правило, носить анонімний характер.

Спрацьованість — узгодженість в роботі між учасниками спільної діяльності. Сценарії взаємодії — стандартні послідовності дій в тих або інших звичних ситуаціях.

Цільовий рівень спілкування — рівень спілкування, на якому людей об'єднують інтереси справи, спільна діяльність, пошук засобів підвищення ефективності співробітництва; спілкування є психологічно відчуженим, домінує «Я-Ви» контакт.

Тема 8. Феномен особистого впливу

«Значущий» інший — людина, з якою існує емоційна близькість, вона забезпечує задоволення потреби в захисті, підтримці, наслідуванні, авторитеті, дружбі і довірі.

Афіліація — мотивація до встановлення довірчості, прагнення людини бути в товаристві інших людей.

Влада — це здатність дійової особи проводити свою волю всупереч опору інших людей, потенціал впливу.

Лідер — це людина, яка може переконати інших людей відкласти на певний час свої власні інтереси і зайнятися досягненням загальної мети, яка важлива для свободи і добробуту групи.

Лідерство — це здатність впливати на інших.

Особистий вплив — здатність впливати на іншого спонукаючим, стримуючим, заспокійливим або іншим розвиваючим чином, змінюючи при цьому не тільки його поведінку, але і погляди, мотиви, свідомість і навіть характер. Харизматичний лідер — це приваблива людина, здатна вселяти благоговіння підлеглим, точку зору якої інші люди вважають незаперечною; він здатний зібрати групу людей, які поділяють його точку зору, і за допомогою взаємин з командою розвивається разом з її членами.

Тема 9. Стратегії і тактики впливу та маніпулювання

Маніпуляція — вид психологічного впливу, використовуваний для досягнення одностороннього виграшу.

Психологічний вплив — зміна психологічних характеристик особистості, групових норм, громадської думки або настрою за рахунок використання психологічних, соціально-психологічних закономірностей.

Самопрезентація — різні поведінкові тактики, спрямовані на те, щоб вплинути на сприйняття оточуючими дійової особи.

Розділ 5. Міжособистісні відносини

Тема 10. Почуття та емоції в спілкуванні

Вербалізація емоцій — повідомлення партнера про свої почуття і переживання у формі словесних повідомлень.

Відносини — цілісна система індивідуальних, виборчих, свідомих зв'язків особи з різними сторонами об'єктивної дійсності, що включає три взаємозв'язані

компоненти: ставлення людини до людей, до себе, до предметів зовнішнього світу.

Довільність емоції — можливість опосередкованого керування проявом, переживанням і породженням емоції.

Емоції — особливий вид психічних процесів і станів, що пов'язаний з інстинктами, потребами і мотивами та відображає значущість для індивіда явищ і ситуацій у формі безпосереднього переживання (задоволення, радощі, страху). Заздрість — почуття, що виникає, коли індивід не має того, чим володіє інша людина, і пристрасно бажає мати цей предмет або позбавити предмету заздрощів іншу людину.

Збентеження - це почуття, що виникає в результаті розбіжності між тим, як людина хоче виглядати, і тим, як вона дійсно виглядає; занепокоєння зовнішнім іміджем, обумовлене підвищеною увагою до людини в ситуації реальної дії або в результаті неочікуваної дискредитації основної установки на характер відносин. Міжособистісна атракція — процес надання переваги одним людей поміж іншими, взаємне тяжіння між людьми, взаємна симпатія.

Міжособистісні відносини — система установок, орієнтації і очікувань членів групи щодо один одного, компоненти якої обумовлені змістом і організацією спільної діяльності, цінностями, на яких ґрунтується спілкування людей.

Потреба в афіліації — потреба створювати і підтримувати задовільні відносини з іншими людьми, бажання подобатися, привертати увагу, викликати інтерес, відчувати себе цінною і значущою особистістю.

Почуття — стійке емоційне ставлення людини до явищ дійсності, що відображає значення цих явищ у зв'язку з її потребами і мотивами.

Ревнощі — прагнення до збереження того, що вже є у суб'єкта, страх втратити вже надбане, прагнення контролю над значущими людьми.

Соціальні емоції — емоції і почуття, які виникають при задоволенні соціальних потреб.

Усвідомлення емоцій — чітка фіксація людиною свого стану, що створює можливість керування і контролю над цим станом; здатність виразити цей стан в знаковій формі.

Тема 11. Міжособистісні відносини в розвитку

Агресивне саморозкриття — бажання говорити про себе, не зважаючи на бажання іншого.

Атитюд (соціальна установка) — психічне переживання значення, сенсу, цінності соціального об'єкту, готовність думати, оцінювати, діяти певним чином стосовно об'єкту установки.

Взаємини — зустрічні інтегровані відносини людей, які виявляються в групових ефектах співпраці, змагання, згуртованості, сумісності, дружби, взаємодопомоги, а також в якостях особистості, що характеризують психологічні особливості спілкування людини.

Інтерес — позитивне емоційне ставлення до об'єкту, зосередження уваги на ньому.

Комунікація — специфічно культурна форма спілкування, обмін інформацією між людьми за допомогою знаків і символів, при якому інформація передається цілеспрямовано, приймається вибірково, а взаємодія здійснюється відповідно до певних правил і норм.

Міжособистісна подія — значуща для людини зміна в житті, в якій ключову роль відіграє інша людина, з якою вони знаходяться (або знаходились) в безпосередньому контакті.

Описове саморозкриття — повідомлення іншому фактів про себе, які інакше йому не доступні.

Особисті відносини — зв'язок людини з людиною як суб'єктом взаємодії; ставлення до особистих чеснот і властивостей конкретної людини, яке може не співпадати за змістом взаємин, які склалися.

Оціночне саморозкриття — повідомлення про погляди, почуття, переживання, відносини з іншими людьми.

Самоактуалізуюча особистість — людина, яка прагне до досконалості і робить найкращим чином саме те, на що вона здатна.

Саморозкриття — добровільне відкриття іншому власного Я, своїх суб'єктивних станів, таємниць, намірів.

Самоставлення виражається в прийнятті або неприйнятті себе як цілого, в самоповазі і почутті власної гідності.

Соціально-психологічні відносини — різні форми взаємозв'язку людей, що виникають в їх сумісній життєдіяльності на основі безпосередньої взаємодії і особистого спілкування.

Спілкування — найбільш широка категорія для позначення всіх видів комунікативних, інформаційних і інших контактів людей, включаючи прості форми взаємодії типу присутності.

Стабільні міжособистісні відносини — тривале збереження взаємодії в парі, що викликає позитивні почуття у обох партнерів.

Теорія фільтрів — концепція, згідно якої пара при своєму просуванні від поверхневого знайомства до глибшого міжособистісного спілкування повинна подолати ряд своєрідних фільтрів.

Розділ 6. Проблемне та ефективне спілкування

Тема 12. Труднощі ті дефекти спілкування

Агресивна поведінка — напад з власної ініціативи з метою заподіяти фізичний, матеріальний або моральний збиток (за допомогою грубих, глузливих, уїдливих слів і вчинків).

Акцентуація характеру — крайні варіанти норми характеру, при яких окремі риси надмірно посилені, через що виявляється виборча уразливість відносно певного роду психогенних дій при достатній і навіть підвищеній стійкості до інших Аномія — це стан дезорганізації особистості, що виникає в результаті її дезорієнтації; причиною останньої може бути соціальна ситуація, в якій має місце конфлікт або відсутність норм.

Брехня — умисне спотворення істини і введення в оману інших людей.

Відчуженість — охолодження і розрив стосунків з найближчим оточенням, випадіння зі соціальних зв'язків; на особистісному рівні виявляється як відчуття безсилля перед повсякденними проблемами, безглуздістю того, що відбувається; супроводжується апатією, аполітичністю установок, дефіцитом теплого сердечного спілкування.

Дефекти спілкування — перешкоди, що створюються людиною, яка має певні особові властивості; виявляються в згорнутості контактів і змістовної сторони спілкування, ненавмисному спотворенні дійсних мотивів співрозмовника, зниженні успішності спілкування і задоволеності спілкуванням з боку партнера. Інструментальна (операціональна) агресія — це застосований агресивний засіб впливу задля досягнення позитивних цілей, що супроводжувалося негативним ефектом.

Комунікабельність — володіння соціальною стороною контакту дотримання в спілкуванні соціальних норм, володіння складними комунікативними уміннями. Комунікативний бар'єр — абсолютна або відносна перешкода ефективному спілкуванню, що суб'єктивно переживається або реально присутня в ситуаціях спілкування, причинами якої є мотиваційно-операціональні, індивідуально- психологічні, соціально-психологічні особливості тих, хто спілкуються. Комунікативність людини — володіння процесуальною стороною контакту (свідоме використання експресії, володіння голосом, уміння тримати паузу). Криміногенне спілкування — взаємодія, для якої характерні антигромадська спрямованість, психологічна стресогенність і конфліктність, жорстко заданий рольовий характер і специфіка засобів зв'язку та способів впливу.

Навмисна (інтенціональна) агресія — прагнення завдати шкоди з усвідомленням наслідків.

Обман — свідоме прагнення створити у партнера помилкове уявлення про предмет обговорення, при тому що прямі викривлення істини не допускаються. Порушення міжособистісного спілкування — двостороннє ускладнення спілкування і відносин, психологічна сторона якого обумовлена такими особистісними властивостями як егоїзм, підозрілість, авторитарність, нещирість тощо.

Ригідність — ускладненість, аж до повної нездатності, зміни наміченої суб'єктом програми діяльності в умовах, що об'єктивно вимагають її перебудови. Самотність — епізодично гостре відчуття неспокою і напруги, пов’язане з прагненням мати дружні або інтимні відношення.

Сором'язливість — властивість особистості, що виявляється в стані нервово- психічної напруги, вирізняється різноманітними порушеннями вегетатики, психомоторики, мовної діяльності, емоційних, вольових, розумових процесів і специфічними змінами самосвідомості та виникає у людини, що постійно зазнає труднощі в певних ситуаціях міжособистісного неформального спілкування. Тривожність (неспокій, страх) — індивідуальна психологічна особливість, що полягає в підвищеній схильності відчувати неспокій в різних життєвих ситуаціях, у тому числі і таких, де ніщо до цього не схиляє.

Тема 13. Успішне спілкування

Задоволеність спілкуванням і відносинами — характеристика суб'єктивного боку міжособистісних відносин на свідомому і несвідомому рівнях; психологічний стан, що має мобілізуючий ефект в багатьох видах діяльності; включає почуття повноцінності і стабільності міжособистісних відносин за відсутності страхів, підозрілості, напруженості, почуття самотності.

Комунікативна сумісність — вид сумісності, що виникає на основі взаєморозуміння і узгодженості загальної позиції; характеризується відсутністю несприятливих наслідків комунікативної взаємодії у вигляді напруги, психологічного дискомфорту.

Контактність — здатність вступати в психологічний контакт, формувати в ході взаємодії довірчі відносини, засновані на згоді і взаємному схваленні; її забезпечують володіння навичками і вміннями спілкування та саморегуляції, а також певні особисті властивості.

Конформність — тенденція людини змінювати свою поведінку під впливом інших людей так, щоб вона відповідала уявленням оточуючих.

Соціальна компетентність — система знань про соціальну дійсність і себе, складних соціальних умінь і навичок взаємодії, сценаріїв поведінки в типових соціальних ситуаціях; ця система дозволяє людині швидко і адекватно адаптуватися, приймати рішення зі знанням справи, враховуючи обставини; діючи за принципом «тут, зараз і найкращим чином», отримуючи максимум користі з обставин, що склалися.

Соціальний інтелект — глобальна здатність, що виникає на базі комплексу інтелектуальних, особистісних, комунікативних і поведінкових рис, включаючи рівень енергетичної забезпеченості процесів саморегуляції; ці риси обумовлюють прогнозування розвитку міжособистісних ситуацій, інтерпретацію інформації і поведінки, готовність до соціальної взаємодії і ухвалення рішень.

Стиль спілкування — індивідуальна стабільна форма комунікативної поведінки людини, що виявляється в будь-яких умовах взаємодії, в ділових і особистих відносинах, в способах ухвалення і здійснення рішень, в обраних прийомах психологічного впливу на людей, в методах розв’язання міжособистісних і ділових конфліктів.

Сумісність — психологічний ефект поєднання індивідів, який виявляється у взаємному схваленні, згоді і частковій ідентифікації на емоційно-чуттєвому, інтелектуальному і діяльнісному рівнях, у взаємній задоволеності і відсутності напруженості, конфліктів, неприязні в будь-яких контактах.

Темперамент — динамічна характеристика психічної діяльності людини; особливості поведінки, обумовлені перш за все загальним типом вищої нервової діяльності.

Успішність спілкування виявляється в досягненні і збереженні психологічного контакту з партнером з метою стабілізації міжособистісних відносин на їх оптимальній стадії розвитку через досягнення сумісності, згоди, взаємної пристосованості і задоволеності шляхом гнучкого корегування цілей, умінь і станів, способів впливу відповідно до змінних обставин.

 

12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130

Схожі підручники

• Самостiйна робота з курсу - Системи промислових технологій в галузях економіки
• СУБ’ЄКТИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
• Програмування С, С++теорія та практика (частина 2)
• Загальні питання з курсу «Регіональна економіка»
• 35 КИЛО НАДЕЖДЫ (онлайн)
• Методичні вказівки до виконання практичного заняття на тему «Графічний метод розв’язку задач НЛП» Розв’язати графічним методом задачу НЛП