Deprecated: mysql_connect(): The mysql extension is deprecated and will be removed in the future: use mysqli or PDO instead in /home/studb20/public_html/index.php on line 4
 12.1 Порушення, бар'єри, труднощі спілкування - ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ МІЖОСОБИСТІСНОГО СПІЛКУВАННЯ НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК (онлайн) - Studbook
ГоловнаЗворотній зв'язок

Категорії

загрузка...
Главная->Психологія->Содержание->12.1 Порушення, бар'єри, труднощі спілкування

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ МІЖОСОБИСТІСНОГО СПІЛКУВАННЯ НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК (онлайн)

12.1 Порушення, бар'єри, труднощі спілкування

У особистісному неформальному спілкуванні існують особливі труднощі, з якими людям не доводиться стикатися при вирішенні професійних трудових задач, в процесі спільної діяльності. Мова йде про порушення спілкування які можуть супроводжувати цілком задовільні міжособистісні відносини. Під ними розуміються різноманітні і досить стійкі труднощі спілкування, які, як правило, пов’язані зі складними переживаннями, відчуттям психологічного дискомфорту. До їх числа відносяться аутистичність, гостре відчуття самотності, відчуженість, нетовариськість; труднощі в соціальній комунікабельності — невміння вибачитись, висловити співчуття, правильно і гідно вийти з конфлікту; складності в досягненні згоди, виробленні спільної позиції. Більшість з них викликає в суб'єктові спілкування постійні негативні емоції, страх нових контактів, невпевненість і настороженість, напруженість в багатьох ситуаціях спілкування.

З численних термінів, що позначають труднощі спілкування і використовуються в повсякденній і науковій мові, можна назвати наступні: комунікативні і психологічні бар'єри, порушення, дефекти, збої, розлади, перешкоди і власне труднощі.

Виділимо три основні поняття — порушення, труднощі і бар'єри. Порушення, труднощі і бар'єри об'єднує те, що всі вони виникають ненавмисно, протікають зовні безконфліктно і супроводжуються внутрішньою напругою, невдоволеністю в спілкуванні, негативними емоціями. Розрізняються вони за складністю протікання і психологічними наслідками, за ступенем невдоволеності спілкуванням і залученості до нього партнерів, за можливістю і способами усунення. За ступенем прояву цих критеріїв трудності спілкування можна розташувати в наступному порядку: порушення (найглибше переживаються), труднощі, бар'єри.

Порушення міжособистісного спілкування — двостороннє ускладнення спілкування і відносин, психологічна сторона якого обумовлена такими особистісними якостями, як егоїзм, підозрілість, авторитарність, нещирість.

Руйнування відносин внаслідок підозрілості, маніпулятивності, заздрості, ревнощів веде до затяжних порушень в області міжособистісних контактів, при цьому до певної міри «страждають» і контакти з іншими людьми, збільшуються неадекватність, дратівливість тощо.

Порушення міжособистісного неформального спілкування є найбільш важкими за психологічними наслідками ускладненнями у сфері спілкування. Вони важко усуваються, вимагають втручання психотерапевта або психолога, коректуються через усвідомлення і зміну системи відносин.

З питання комунікативних бар'єрів якнайповніша робота останніх років належить Е.В.Залюбовській (Залюбовская, 1984).

Комунікативний бар'єр — це абсолютна або відносна перешкода ефективному спілкуванню, що суб'єктивно переживається або реально присутня в ситуаціях спілкування, причинами якої є мотиваційно-операціональні, індивідуально- психологічні, соціально-психологічні особливості тих, що спілкуються.

Комунікативні бар'єри з'являються під впливом зовнішніх чинників з боку об'єкту або ситуації взаємодії. Спілкування може відбуватись «на різних мовах» через відмінності культурно обумовлених норм спілкування, при взаємодії представників різних культур, націй (особливо коли є стійкі упередження, установки і стереотипи) або ж внаслідок великої різниці у віці, коли кожен співрозмовник є носієм культури, цінностей, ідеалів, норм свого покоління. Можуть впливати і такі чинники, як відсутність зворотного зв'язку в контакті, помилки в розумінні сенсу, неприйняття до уваги підтексту і тому подібне.

Б. Д. Паригін (Паригин, 1978) пропонує розрізняти два види соціально- психологічних бар'єрів: 1) внутрішні бар'єри особистості, пов'язані з такими утвореннями, як норми, установки, цінності, а також з такими особовими особливостями, як ригідність, конформність, слабка воля тощо; 2) бар'єри, причина яких — поза особистістю: нерозуміння з боку іншої людини, дефіцит інформації.

Можна говорити про власне комунікативні бар'єри, що перешкоджають взаємодії і успішному спілкуванню (на стадії здійснення контакту це перш за все недостатнє володіння соціальною технікою ведення бесіди, навичками і уміннями), і про психологічні бар'єри, що в першу чергу перешкоджають взаєморозумінню і згодом ускладнюють взаємодію. До останніх слід віднести упередження, забобони, соціальні стереотипи.

Труднощі міжособистісного спілкування, на відміну від комунікативних бар'єрів, супроводжуються нервово-психічною напругою. Вони розрізняються за ступенем нервово-психічної напруги, за типом ситуацій, в яких мають тенденцію виникати, і за ступенем впливу на успішність спілкування.

В.Н.Куніциною запропонована загальна класифікація труднощів міжособистісного спілкування по їх причинною обумовленістю і змістовно- функціональними характеристикам (Куницына, 1995 (1)). Можна виділити дві групи труднощів: 1) що суб'єктивно переживаються, не завжди виявляються в конкретній соціальній взаємодії і не очевидні для партнера; 2) об'єктивні, що виявляють себе в умовах безпосередніх контактів і спілкування, знижують успішність, і задоволеність його ходом.

До труднощів, що суб'єктивно переживаються, відносяться соціальна невпевненість, боязкість, соромливість, невміння встановити психологічний контакт. Соціальна невпевненість нерідко виникає в умовах рольового спілкування (начальник — підлеглий). Боязкість — поведінкова і характерологічна риса, що обумовлює труднощі, які виникають при необхідності ухвалити рішення, зробити вибір.

Так звані об'єктивні труднощі, тобто викликані об'єктивними причинами, що можна усунути, — це труднощі комунікативного характеру (пов'язані з психофізіологічними особливостями особистості, повнотою володіння вербальними і невербальними засобами здійснення контакту) і комунікабельного характеру (володіння нормами, правилами, сформованість психологічної культури спілкування).

За причинною обумовленістю труднощі поділяються на первинні і вторинні. Первинні труднощі залежать від природних властивостей людини, їх відрізняє жорсткіша зумовленість і неминучість виникнення. Велику роль в їх прояві грають біологічні, психофізіологічні, особистісні властивості:                                                                         агресивність,

тривожність, ригідність та інші якості, тісно пов'язані з темпераментом. Вторинні труднощі можуть бути психогенними і соціогенними. Психогенні труднощі як наслідок психологічних травм, стресів, важких переживань, фрустрацій, неадекватної самооцінки спричиняють певні негативні зміни, перш за все в довірчому спілкуванні. Очевидна взаємообумовленість психогенних труднощів і психосоматичних хвороб, таких як виразка, гіпертонія, ендокринні порушення тощо. Соціогенні труднощі є наслідком зовнішніх бар'єрів (комунікативних, смислових, лінгвістичних, чисто ситуативних), невдалого досвіду емоційних і соціальних контактів, прорахунків у вихованні, певних умов існування (наприклад, неможливість усамітнитися або депривація в дитячому віці). Ці труднощі з'являються і як наслідок спілкування з незграбним, скутим, смішливим, уїдливим, безцеремонним, настирливим партнером. Найбільш типовим прикладом вторинних труднощів міжособистісного спілкування є психологічні наслідки надмірно інтенсивного професійного спілкування в умовах скупченості людей при одночасній частковій соціальній ізоляції (полярні зимівлі, тривале плавання на підводному човні, геологічні експедиції і т. п.).

 

111