Лекції з курсу “Політологія”
3. Політологія - наука про політичні (владні) відносини в суспільстві і механізмі їх функціонування.
3. Таким чином, все сказане свідчить про те, що сьогодні як ніколи раніше, особливе значення має наново знання про політичні процеси в суспільстві. Це знання сконцентроване в спеціальній науці, яка носить ІМ'Я "ПОЛІТОЛОГІЯ".
Довгий час політологія у нашій суспільній політичній літературі характеризувалась як дисципліна, яка має обмежений науковий зміст, покликана забезпечити торжество буржуазної ідеології. Вважалось, що наукове висвітлення політичних відносин знаходить достатнє відображення в історичному матеріалізмі і науковому комунізмі. В той час ставлення до політології і не могло бути іншим, бо в суспільстві, де суспільні науки покликані коментувати і виправдовувати політячні рішення, сприяти зведенню загальнонародного демократичного фасаду для авторитарно-бюрократичної системи, нема місця для справді наукового знання в галузі політики. Між тим, у відсутність політології у комплексі суспільних наук не вистачає важливої ланки, яка поєднує науку про найбільш загальні закони розвитку суспільства і закони розвитку суспільного виробництва (філософії.', політекономія з спеціальними суспільствознавчими науками: юриспруденцією, деякими історичними науками і т,д. Теорія соціалізму цю роль виконати не мохю перш за все в результаті своєї вузької класової спрямованості і методологічної недосконалості, тим більше, що в наш час у світі існують розгалужені і багатоаспектні філософські і політичні теорії - ліберальні, консервативні, "ліво" і право-радикалістські, що по-різному оцінюють динаміку політичного процесу, який відбувається у сучасному світі.
Все це говорить про те, що для знаходження правильних політичних рішень І оцінок зараз мало виходити Із здорового глузду, покладатись на метод спроб І помилок. Потрібно науковими засобами досліджувати реальну політичну дійсність. Потрібна наука про закономірності функціонування і розвиток політичних відносин, формування політичної культури, розробки у сфері політики ефективних технологій, тобто політологія.
До предмету політології відносяться перш за все принципи організації політичної системи суспільства, роль і співвідношення Її основних компонентів -держави, політичних партій, громадських організацій, засоби розробки і проведення в життя державної політики: регулювання суспільно-політичних відносин, весь комплекс проблем, які складають поняття демократії.
У сферу політології входить також вивчення зовнішньої політики держав, взаємодія і боротьба різних політичних сил на міжнародній арені, міжнародні відносини.
Сучасна політологія володіє немалим арсеналом прийомів і методів конкретних досліджень, у тому числі з застосуванням обчислювальної техніки. Результати цих досліджень використовуються для удосконалення державного механізму, у сфері технології прийняття політичних рішень, функціонування політичних партій і т.д.
Вище призначення політології не тільки побудувати теоретичну модель політичної культури, але й служити стимулом в перебудові політичного світу. Ось чому політологія покликана функціонувати як цілісна структура системи теоретичного (фундаментального) / прикладного (практичного) політичного знання. Прикладне значення політології пов'язане з регулюванням, зміною, удосконаленням і перебудовою практичних політичних відносин людей. Наукове вирішення цих завдань, безперечно піднімає ше на більш високий щабель дійово-перетворювальну силу політології і політики.
Таким чином, можна дати таке визначення політології, яке, на наш погляд, найбільш повно відображає суть її предмета: політологія є наука про сутність, форми та закономірності функціонування і розвитку політичних систем і політики, їх місце та роль в житті суспільства. Вона поділяється на теоретичну, практичну та емпірічну.
Виходячи з такого розуміння предмету, можна виділити такі його структурні елементи: держава та її органи; партії, політичні суспільні організації і рухи; засоби масової інформації як елемент політичної системи суспільства; політична діяльність в країні і на міжнародній арені; ідеологічні коріння та основи політики і політичних рухів; особистість як об'єкт та суб'єкт політичної діяльності. Політологія як наука виконує такі основні функції:
Пізнавальну: вивчення політичної ситуації, встановлення основних факторів, які визначають політику, аналіз різноманітних аспектів політичних відносин;
експертно-прогностичну: аналіз політичної практики, функціонування політичних партій, держави та її різноманітних органів., вивчення суспільної думки як основи для вибору оптимальних засобів досягнення тих чи інших політичних цілей, визначення основних тенденцій розвитку політичної системи та політичного життя суспільства;
ідейно-політичну: оцінка впливу ідеології на політичну реальність, формування Ідейно-теоретичної позиції
громадян;
практичну: практичне використання наукових результатів (теоретичний аспект), вироблення принципів, шляхів, механізмів удосконалення політики, приведення у рух наукової інформації для вирішення практичних політичних завдань.
Вивчення проблем політології спирається на використання різноманітних методів і техніки досліджань, тобто засобів аналізу політичної дійсності.
Системний метод передбачає комплексний аналіз найскладніиях механізмів функціонування сучасних багатофакторних політичних явищ, організацій, інститутів. Вірогідність та мозиіивість використання цього методу створюються внаслідок складності самого змісту політичних відносин, складності та взаємодії різноманітних суспільних факторів, які втіливаить на них.
історичний метод грає важливу роль у науковому пізнанні політичних систем, політики та політичних явищ. Це, з одного боку, вивчення Історичних процесів і історії політики, а з другого, дослідження політичних явищ під кутом зору зміни їх у часі, залежності їх від минулого, сучасного, майбутнього. За допомогою цього методу можна передбачити відтворення конкретних політичних рис того чи іншого явища в ідентичній історичній обстановці.
Метод порівняльного аналізу орієнтує дослідника на розкриття загальних рис та індивідуальних особливостей політичних явищ, зіставлення політичних процесів різного походження, різкого часу, різних країн, народів та епох.
Біхевіористичний метод базується на поведінці особистості та соціальних груп. Він виходить з дій людей, спрямованих на досягнення їх політичних цілей.
Роблячи наголос, на досліджену поведінки індивіда та малих соціальних груп в тих чи інших ситуаціях, біхевіоризм ігнорує великі соціальні групи та класи як об'єкти дослідження. І в цьому його головний недолік.
Структурно-функціональний метод передбачає роздріблення складного об'єкта на складові частини, вивчення зв'язків між ними та визначення місця і ролі усіх складових частин у функціонуванні об'єкта як цілого при збереженні ним своєї цілісності у взаємодії з зовнішнім середовищем.
Емпіричний метод виходить з того, що чуттєвий досвід - єдине джерело знань, які обґрунтовуються досвідом та практикою. Обмеженість цього методу полягає в тому, що він,перебільшуючи роль чуттєвого досвіду, недооцінює роль наукових абстракцій та теорій у пізнанні політичної дійсності та заперечує активну роя і відносну самостійність мислення.
Метод конкретно-соціальних досліджень полягає у аналізі та поясненні конкретних політичних явищ, особливостей функціонування тих чи інших конкретних політичних систем, їх конкретної еволюції, традицій, політичної культури і т. ін. Даний метод використовується, головним чином, для вивчення відносно нових або сучасних політичних явищ.
Метод моделювання політичних явищ має на меті узагальнення та фіксацію зв'язків та змін, що реєструється, а потім Їх порядкування, типологізацію для встановлення відповідності між теоретичною гіпотезою та фактами, що спостерігаються.
Метод модернізму полягає у тому, що дослідник покладається на природознавчі та точні науки, широко використовуючи теоретичні та емпірічні методи біології, кібернетики, фізики і особливо математики. Обмеженість цього методу в тім, що він абсолютизує засоби науки, формалізуючи тим самим політичний аналіз.
Необхідно підкреслити, що тільки у органічній єдності усіх згаданих методів можна вірно оцінити та регулювати сучасне та майбутнє політичних, соціально-економічних явищ та процесів.
Система методів та вчення про них е важливою складовою частиною методології політології, яка являє собою універсальний дослідницький підхід у науковому пізнанні.
Політологія, як кожна наука, має свої категорії, тобто поняття за допомогою яких формулюються її закони. Чільне місце серед них посідає категорія "політика", яка тісно пов'язана з такою категорією як "політична влада". про що вже йшла нова у першому розділі даної лекції.
Серед інших категорій політологія включає в себе такі поняття, як "політичне явище", "політичний процес", "політичні відносини", "політична система", "політичне життя", "політичні інститути та організації", "політичний лідер", "політик", "політична сфера", "політичні організації", "політична боротьба", "політичний плюралізм", "політична діяльність", тощо. Дамо визначення деяких з них.
Політична сфера - це галузь суспільного життя, яка 5-ключає в себе всі політичні відносини даного суспільства. 'Частину політичної сфери складає політична система, до якої входять соціальні інститути та організації, що здійснюють владу, правління справами суспільства, регулювання взаємовідносин між класами, соціальними групами, націями, державами, які забезпечують стабільність суспільства та певний соціальний лад.
Політичне життя - частина суспільного життя, яка пов'язана з політичної владою та реалізацією соціальних інтересів.
Політичний процес - це сукупна діяльність соціальних суб'єктів (індивідів, груп, класів, спільностей), за допомогою якої йде формування, зміна, перетворення та функціонування політичної системи суспільства.
Політичні інститути - самостійні явища політичного життя, елементи політичної системи, які формують політичні процеси та явища, зв'язані з завоюванням, утриманням, використанням влади в суспільстві та державі, в зв'язку з цим виступають як повноправні суб'єкти політики.
Політичні організації - об'єднання людей для досягнення ними політичних цілей. Для цих об'єктів властиві чітко визначені структури, поділ функцій, між структурними підрозділами, системний характер будівництва їх діяльності. Специфічною рисою політичних організацій є індивідуальне та колективне членство в них. Категорії політології потрібні нам перш за все для того, щоб за допомогою них визначити та сформулювати закони об'єктивної політичної діяльності, які вивчає дана наука. Тому треба коротко зупинитись на цих законах та закономірностях (сукупності законів). Коротко тому, що детальне вивчення їх має відбутися в процесі викладання всіх розділів політології як учбової дисципліни,
Спочатку треба зазначити, що наука про політику вивчає найбільш суттєві та стійкі тенденції розвитку та використання політичної влади.
Далі, в цілому всі закономірності можна поділити на 3 основні групи залежно від сфери їх прояву.
Перша група - це політико-економічні закономірності, що відбивають співвідношення між економічним базисом суспільства та політичною владою як елементом надбудови. Важливі закономірності цієї групи були відкриті К. Марксом та Ф.Енгельсом, про що вже йшла мова в першому розділі даної лекції.
Друга група закономірностей " політико-соціальні. Вони характеризують розвиток політичної влади як особливої соціальної системи зі своєю внутрішньою логікою та структурою. Основною закономірністю системи політичної влади є зміцнення стабільності. Ця закономірність у різних системах політичної влади реалізується по-різному. Наприклад, авторитарна система для зміцнення стабільності об'єктивно потребує максимальної концентрації влади, широкого використання насильства. Демократична система, навпаки, передбачає розподіл влади (судова, законодавча, виконавча), спирається на принципи заінтересованості та згоди.
У радянській політології ця закономірність не була належним чином розроблена. Тому, коли ми зараз зіткнулися з кризою системи влади, виник дійсний дефіцит наукових ідей шодо стабілізації політичної ситуації. Політична реформа реалізується методом спроб і помилок.
Третю групу закономірностей можна умовно назвати політико-психологічними. Вони відбивають взаємовідносини між особою та владою. З політико-психологічних закономірностей найбільш цікавим є питання про досягнення та утримання влади політичним лідером.
Таким чином, політологія має всі ознаки науки. Причому науки, знання основ якої потрібно всім громадянам суспільства.
Що ж до політології як учбової дисципліни, то головна її мета -ознайомити студентів з роллю та функціями політики, з законами, які керують політичними процесами, взаємозв'язками, що існують між внутрішньою та зовнішньою політикою. Політологія сприяє формуванню здібності самостійно аналізувати соціально-політичну ситуацію, підкоряти емоції раціональній політичній діяльності, яка спирається на наукові основи, впливає на зростання суспільно-політичної активності.
Пізнання законів та принципів політики - головний зміст учбово-методичногО процесу, що забезпечує взаємозв'язок теоретичного змісту та суспільно-політичної позиції студентів, теоретичних знань та їх практичного використання, а також формування у студентів розуміння необхідності створення атмосфери політичного партнерства.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37