Лекції з курсу “Політологія”
2. Роль політики і політичного керівництва у сучасному світі.
2. Високо оцінюючи роль політики В. І.Ленін називав її наукою і мистецтвом. Дійсно, політика є наукою тому, що вона повинна будуватись на наукових засадах, які виходять з вимог закономірностей суспільного розвитку. Вона вимагає до себе серйозного, справді наукового ставлення, відповідального підходу до вироблення її цілей, завдань, лозунгів, установок, організації політичної освіти і самоосвіти, політичного виховання і самовиховання.
Політика як мистецтво передбачає високу ступінь майстерності, підготовленості, досвіду, політичного чуття, інтуїції партій, які її здійснюють, державних органів, суспільних організацій, осіб. Політична теорія, даючи загальну орієнтацію політичної діяльності, не може охопити всю різноманітність індивідуумів, окреслити всю сукупність можливих наслідків із даної сукупності причин. Тому політика, навіть наукова політика - стільки
мистецтво, скільки І наука. Тим більш, шр політика широко піддається впливу особистих якостей політичних діячів. Тому одна і та ж об'єктивна, наприклад, економічна потреба може бути втілена в різних політичних рішеннях, зміст яких буде багато в чому залежати від розсуду осіб, правоздатних це рішення приймати.
Діапазон відхилень, викликаних діями суб'єктивних факторів, об'єктивно обмежений. Але він достатній, щоб привести до неоднозначності політичних дій.
З матеріалістичної точки зору політика завжди визначається інтересами класу, союзу класів, соціальних верств та груп. Будь яка суспільна проблема набуває політичного характеру, якщо її рішення, прямо, чи опосередковано, пов'язане з інтересами цих верств населення, проблемою їх влади у суспільстві.
По мірі ускладнення соціального життя, усвідомлення класами і іншими суспільними групами своїх інтересів Формувалась політична надбудова суспільства, виникали організації і установи, в рамках яких переважно здійснюється політична діяльність, перш за все -держава, пізніше політичні партії. Політика, і як практична діяльність, і як ідеологія - в значній мірі детермінована рухом економічних процесів і виступає як надбудова над економічним базисом суспільства. Економічні інтереси зрештою виступають як соціальна причина політичних дій. Разом з тим відносна самостійність політики відкриває широкі можливості для прогресивного впливу на економічний процес і взагалі на хід історії.
К. Маркс називав насильство, як крайнє вираження політичного впливу, бабою-сповитухою історії. Якщо ж говорити не про ті критичні моменти історії, коли насилля необхідне і невідворотне, а про її спокійний хід, то в цьому випадку політичні дії, які відображають назрілі потреби суспільства І перш за все його економічного розвитку виступають як могутній прискорювач соціального прогресу, як сила, яка сприяє свідомій і ефективній реалізації можливостей, закладених в об'єктивному ході речей. В цьому зв' явку необхідно детальніше зупинитися на специфіці політичного керівництва. В найбільш загальній формі структуру політичного керівництва можна звести до таких основних моментів.
По-перше, таке керівництво включає в себе постановку принципових завдань, чітке визначення перспективних, а також найближчих цілей, які повинні бути досягнуті в заданий проміжок часу. Реальність політичних завдань і цілей, їх здійснюваність визначається тим, наскільки вони відповідають співвідношенням соціальних сил, реальним можливостям, існуючим на даному етапі розвитку.
По-друге, політичне керівництво передбачає вироблення методів, засобів, форм суспільної діяльності і організації, за допомогою яких поставлена мета може бути досягнута оптимальним шляхом. Проблема співвідношення засобів і мети вже виходить за рамки чистої політики, бо її реалізація пов'язана з певними моральними принципами. Політичний досвід показав, шо успіх, який досягається шляхом застосування нелюдських засобів для здійснення гуманної мети, має ефемерний характер і приводить до оскудіння, дегуманізації самої мети.
По-третє, політичне керівництво пов'язане з необхідністю підібрати і розставити кадри, здатні зрозуміти і виконати поставлені завдання.
Кожен з трьох перерахованих моментів передбачає конкретний аналіз і перебір можливих варіантів розв'язання політичних завдань з метою вибору найкрашого.
Вимоги до рівня політичного керівництва особливо великі в наш час, коли незміримо зросла ціна політичних рішень у зв'язку з загрозою людству ядерною зброєю і планетарних екологічних бід. Це керівництво повинно враховувати в першу чергу незвичайне посилення взаємозв'язку і взаємозалежності буквально всіх країн і народів, які входять в загальнолюдську сім'ю. Класове в політиці все частіше і все в більшій мірі має поступатись місцем загальнолюдському.
Взаємозалежність сучасного світу - не просто вимушене співіснування різних економічних і соціально-політичних структур і не примушення до обміну діяльністю, сировиною і товарами. Взаємна потреба держав - це потреба у співробітництві у всіх галузях життя сучасного суспільства, солідарність у боротьбі за розвиток, мир і краще майбутнє, за виключення з міжнародного життя нерівноправності і локального бачення загальнолюдських проблем.
В умовах розділеного світу подолання його роз'єднання - політичне завдання історичного значення, виключне досягнення нового, розвинутого політичного мислення, яке піднялося над обмеженістю вузькокласових чи невірно зрозумілих національних інтересів.
Внутрідержавні і міжнародні політичні процеси розгортаються в наші дні на матеріальній основі, створеній НТР. Політика провідних держав світу спирається нині на силу, створену могутньою економікою, на авторитет знання, яке швидко розвивається. Змінюється інформаційна основа політики, яка забезпечує одержання і переробку значного обсягу даних і прийняття рішень, моделювання політичних ситуацій і політичне планування,
Звідси зріст всіх вимірів політики як організуючої і регулятивної функції суспільства, масштабів і глибини політичного проектування, розширення політичного простору окремої держави за рахунок її зовнішньополітичних зв'язків і акцій, зростаюча здатність політиків проникати в життя суспільства і окремої людини, політизувати науку, філософію, ідеологію, право, культуру, І, навпаки, науково інтелектуалізувати політику. Звідси, розширення функцій держави і виконання нею раніше невластивих центральній інституційній владі завдань, включення в їх число управління речами, державною і громадською власністю, здійснення науково-технічної і культурної політики, керівництво основною інфраструктурою суспільства, сферами соціального обслуговування, організацією і територіальним розміщенням центрів духовної і матеріально-виробничої діяльності.
Виконання всіх цих, у значній мірі нових для держави, функцій різко підвищує суспільну роль політичної влади у всіх її інституційних формах - партійних, громадських, професійних. Політика перетворюється у сукупність масових процесів, яка виражається в діяльності представницьких політичних установок, в участі громадян і громадських організацій у прийнятті і виконанні рішень, у виборах органів влади, в урахуванні громадської думки, колективних форм соціальної критики - засобів масової інформації, опитувань, референдумів і т.д. Саме управління в розвинутих країнах стає заняттям значної частини політичне активного населення. Зростають зусилля, людські витрати і втрати - ціна найбільших актів соціального і політичного розвитку; воєн, революцій, форсованого суспільного розвитку (індустріалізації аграрних районів світу, деколонізації і т.д.).
Одночасно зростає і міра політичного примусу і насильства, особливо збройного, фізичного, пов'язаного з поширенням протягом нашого століття деспотичних режимів, репресій, збройних конфліктів і геноциду в різних державах і регіонах. Майже сто мільснів людських жертв, втрачених тільки у війнах XX ст. - свідчення зростаючої ціни політики.
Залишається досить нестійкою сфера демократичних прав і свобод, громодянських і політичних умов життя, поліпшення яких вимагає все більш активної боротьби мас і передових громадських рухів.
Зростає відповідальність політичних рухів в усіх галузях, особливо таких, які визначають долю держав і людства: глобальних умов збереження життя І розвитку суспільства.
Разом з тим у сучасному світі загострюється і проблема політичної безвідповідальності, яка породжує прорахунки, авантюризм і волюнтаризм, політичну злочинність, що доходить до захоплення влади злочинними угрупуваннями і особами, до створення особливо людиноненависницьких режимів, пам'ять про які зберігає історія XX ст.
Безрозсудністю і безкарністю характеризується і багато акцій сучасної внутрішньої і міжнародної політики, які породжують міжнародні конфлікти і гонку озброєнь, які допускають безконтрольне ставлення до природного середовища.
За складністю, різноманітністю, формами проявів і розв'язання протиріч, їх кількості і якості сьогоднішній світ не має аналогів в історії. Це новий якісний стан. Для глибокого розуміння нової політичної реальності і вірної орієнтації в ній, зокрема, прийняття обгрунтованих рівень на всіх рівнях, уже недостатньо обмежуватись лише одним узагальненням політичних явищ Необхідні принципова нові засоби осмислення реальності, новий рівень теоретичного узагальнення політичної дійсності.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37