Лекції з курсу “Політологія”
5. Проблеми формування і функціонування влади в Україні.
Центральною проблемою в Україні є організація суспільного життя та влади на демократичних засадах.
Як свідчить політична практика перехідних суспільств Україні потрібна сильна влада, яка б забезпечила в суспільстві соціальну згоду.
В усьому іншому нашій державі потрібні звичайні демократичні структури та інститути. Нинішній владі слід вміти бачити політичні реалії та твердо оцінювати ситуацію, застосовувати різні форми роботи, вміти закріпити позитивні результати та своєчасно розпочати новий етап реформ.
Дуже важливим є розв'язання питання про те, який тип політичної влади потрібен Україні, щоб вивести ЇЇ з кризи. З одного боку потрібна мобілізаційна система влади, яка б сконцентрувала зусилля суспільства по виходу з кризи. І іншого боку ця система досить скомпрометована радянською дійсністю. Отже необхідно знайти оптимальне співвідношення мобілізаційних зусиль влади з демократичними формами організації суспільства та органічного зв'язку між ними, які б робили неможливим безконтрольність посадових осіб та органів влади.
Шлях формування системи ефективно діючої влади дуже складний і суспільство підстерігає на ньому багато небезпек. По - перше, це надмірна концентрація влади в руках окремих осіб чи політичних інститутів. За умов нинішнього ослаблення вкладних структур дуже привабливим здається шлях підвищення ефективності влади за рахунок її зосередження в руках органів та осіб наділених надзвичайними, особливими повноваженнями. Це, мовляв, дозволить звільнити владу від довгих дискусій та безкінечних погоджень у представницьких органах демократії, що можуть зменшувати дієвість та послідовність реформаторського курсу. Дійсно, демократія певною мірою веде до втрати ефективності управління, що особливо помітно в Україні. Але досвід показує, що для розвитку демократії потрібна не концентрація влади, а її чіткій розподіл та відпрацювання процедур демократичного узгодження та прийняття рішень, а також їх виконання.
Інша небезпека елітарний авангардизм. Народ не готовий до демократії, тому еліта, яка знає що і як робити, повинна взяти всю повноту влади і очолити процес демократичних змін. Але народ, який усунуто від "великої політики", ніколи не буде
готовий до демократії, а правляча еліта постійно натрапляю чи на нерозуміння народом її програм та ідей неминуче скотиться від демократії до авторитаризму.
Небезпечною є також поширена нині ідея виходу демократів з владних структур в опозицію. Мовляв, нехай реформи проводять старі кадри, звичними старими методами, а демократи, будучи в опозиції, займуться критикою та освітою населення. Така ідея є свідченням української демократії та розгубленості уряду її представників перед масштабом і складністю завдано, що стоять перед суспільством. Таким шляхом досягти демократії також неможливо-Ще одна небезпека - антидержавний анархо - лібералізм, який полягає у закликах до повного зняття з держави функції регулювання суспільного життя. Тут слід зазначити, що повністю саморегульованого суспільства немає ніде в світі. В усіх країнах саморегулювання не існує без взаємодії з державним регулюванням. Для України реалізація таких ідей означатиме остаточне втягування суспільства в хаос та анархію.
Існує також, ще одна небезпека, про яку мало хто зараз говорить. Ще М. Драгоманов підкреслював, що багато політиків, які починали свою кар'єру з радикального напрямку ставали згодом диктаторами під приводом порятунку "єдиної держави" необхідної для забезпечення "свободи і прогресу від замахів сепаратизму". Чимало таких "рятівників Вітчизни7' з'явилося і в Україні, особливо після жовтневих (1993 р.) подій в Росії. Справа полягає в тому, що демократичні інститути створені в Україні не мають належної соціальної та економічної бази-Демократичні зміни підтримує більшість народу, але оскільки влада не здатна розв'язати актуальні для суспільства проблеми, то ця довіра поступово втрачається. Суспільство в такій ситуації починає шукати винуватців економічних труднощів та політичних невдач і покладати надії на "сильну особистість ". Це призводить до розквіту політичної демагогії та популізму, втрати суспільної ініціативи очікування соціальне - економічного дива, зростають можливості для політичного авантюризму.
Україні ще треба пройти тривалий шлях до демократичного устрою та демократичного формування владних структур. Цей шлях буде складним і суперечливим, з непередбачуваними проміжними та кінцевими результатами, з протиборством соціальних сил на кожному етані. Тож буде доти, доки не сформується нормальне громадянське суспільство, а на його основі не виникне стала політична система з чіткім розподілом гілок влади та співвідношення владних функцій між центром і регіонами.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37