МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ, ОРГАНІЗАЦІЇ І ПРОВЕДЕННЯ САМОСТІЙНОЇ ТА ІНДИВІДУАЛЬНО-КОНСУЛЬТАЦІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
Ключові слова і терміни
Автаркія – економічна політика, спрямована на господарське відособлення, створення економіки в межах окремої країни або групи країн, максимальне обмеження імпорту при одночасному стимулюванні експорту товарів і капіталів.
Адаптивні очікування - спираються на колишній досвід: знання наслідків певних економічних дій, урахування колишніх помилок. На підставі адаптивних очікувань корпорації пристосовуються до економічної ситуації, виробляють стратегію поведінки.
“Адхократія” - тимчасові структури спеціалістів, які керують окремими проектами, відродження підприємництва всередині корпорацій.
Біржа – організаційно оформлений ринок, що постійно функціонує, на якому торгують цінними паперами, валютними товарами або здійснюють оптову торгівлю за стандартними зразками.
Васалітет – у Західній Європі в середні віки система відносин особистої залежності одних феодалів від інших, заможніших та могутніших.
Вервь – територіальна сусідська община з широкою економічною самостійністю.
Відруб – частина общинної землі, що закріплювалася у приватну власність з правом створення хутірського господарства.
Версальська система, започаткована 28 червня 1919 р. – система взаємодоговорів між країнами Антанти та союзниками Німеччини з метою перерозподілу економічного і політичного впливу у світовому господарстві.
домініонам щодо прийняття власних та дії англійських законів.
Воєнний комунізм – політика радянського керівництва в роки громадянської війни, спрямована на централізацію фінансових та матеріальних ресурсів на основі націоналізації землі, фабрик та заводів, комунікації державних послуг населенню та запровадження продрозкладки.
“Великий стрибок” – сталінська концепція індустріалізації, спрямована на випередження західних країн, що здійснювалася за рахунок нераціонального переливу із галузі в галузь фінансових та матеріальних ресурсів, використання дешевої робочої сили.
“Великий перелом” – проголошений Сталіним у 1930 році щодо “ліквідації куркульства як класу“, норма розкуркулювання становило 5–7 % від загальної кількості селянських подвір’їв.
ГОЕЛРО – план суцільної електрифікації країни, що передбачав будівництво перших ГЕС (Штерівської, Дніпровської та Чугуївської).
Генеральний секретаріат – створений Українською Центральною Радою 23 червня 1917 року з метою організації економічного життя та управління господарством України.
Гетьманат – (квітень-грудень 1918 року) Законом “Про тимчасовий устрій України” гетьман створив Раду Міністрів Української Держави та виступив проти анархії, економічної розрухи, безробіття, загрози голоду, за відновлення приватної власності та свободи підприємництва.
Господарська економічна система – це своєрідно впорядкована система зв’язку матеріальних і нематеріальних благ та послуг із споживачами.
Глобалізація — це вільне переміщення капіталу, його повне панування. Панування капіталу в глобальному масштабі утвердило практично єдину мету — одержання прибутку, особистий грошовий інтерес. Гроші стають мірилом людських досягнень. Кожен прагне до реалізації своїх власних інтересів, ставка винятково на приватний інтерес.
Дим – одиниця оподаткування, подвір’я, що мало певний земельний наділ майже до 15 га.
Дворище – 20 – 30 димів – об’єднання родичів, які спільно несли податкові зобов’язання.
Держава – умовне землеволодіння, що передбачало володіння вільними боярськими слугами за умови виконання служби на користь князів.
Дружини – ремісничі об’єднання за фаховою ознакою.
Директорія – створена 14 листопада 1918 року як верховний орган відновленої УНР.
Девальвація – зниження курсу національної чи міжнародної (регіональної) валютно-грошової одиниці щодо валют інших країн, міжнародних валютно-грошових одиниць.
“Держаний соціалізм“ - створена в 30-х рр. у СРСР табірна економіка східного деспотичного зразка.
Економіка – за Арістотелем, це вид діяльності для створення багатства як сукупності споживчих вартостей.
Ефективний попит – термін із концепції Дж. М. Кейнса щодо потенційно можливого і стимульованого державою попиту, забезпеченого грошима (платоспроможного); ефективний попит є тотожним національному доходу, який витрачається на споживання та нагромадження, тобто складається з особистого та виробничого попиту.
Енергетичні одиниці – за М. Бухаріним, натуральний показник вираження величини продукту, з метою вирішення проблеми виміру витрат і результатів праці.
“Жалувана грамота дворянству” – прийнята 1785 р., зумовила завершення процесу нобілітації козацької старшини.
Займанщина – освоєння покинутих польською шляхтою земель селянами та козаками.Другий поділ праці – відділення ремесла від землеробства.
Закупи – селяни-общинники, які опинилися в економічній залежності із-за позики.
Змішана економіка – форма економічної демократії, за якої наявність противаг великому капіталу забезпечується завдяки багатоваріантності шляхів розвитку ринкової економіки на основі конкуренції різних форм власності на засоби виробництва – приватної, державної, громадських організацій, кооперативів та ін.
Імунітет – у феодальному праві Західної Європи сукупність прав феодала здійснювати у своїх володіннях деякі державні функції без втручання центральної влади.
Інтенданти та субделегати – за часів діяльності генерального контролера фінансів Франції Жана Батиста Кольбера (ІІ пол. XVII ст.) виконували функції агентів державного фіску, у віданні яких був збір та перерозподіл податків.
Імперіалізм – державно-монополістичний капіталізм.
Ієрархія – система, коли з одного центру спрямовується ряд наказів і доручень.
Інституціоналізм — концепція економічної теорії, яка в економічній системі синтезує роль соціальних, правових, організаційних, політичних, етичних, ментальних, економічних інститутів у процесі їхнього функціонування.
Кадастр – перелік осіб для оподаткування.
Кріпосне право – прикріплення селян до своїх земельних наділів без права переходу від одного феодала до іншого.
Кунна грошова система – існувала в Київській Русі до грошової реформи Володимира Великого (25 куниць = 1 гривні (срібній) = 20 ногатам; 1 гривня = 160 – 196 г срібла).
Карбованець – наприкінці ХІІІ ст. срібний злиток, що дорівнював половині срібної гривні.
Кріпосна мануфактура – підприємство приватновласницького характеру, засноване на використанні кріпацької праці та зорієнтоване на забезпечення потреб ринку.
Кейнсіанство – один із напрямів економічної думки, в основі якого лежить теза про необхідність та значущість державного регулювання економіки за допомогою широкого застосування державою фіскальної, грошово-кредитної політики та інших активних заходів впливу на ринковий механізм, який не здатний у короткостроковому періоді швидко відновлювати повну зайнятість, а тому необхідне стимулювання сукупного попиту держави.
Концесія – середні підприємства, які передавалися в оренду іноземним інвесторам.
Колективізація – система насильницьких заходів радянської влади, спрямованих на усуспільнення індивідуальних селянських господарств.
Кейнсінізм - інтеграція макроаналізу і неокласичної теорії.
“Кліометрія” (від грецьк. кліо – муза історії та метріо – вимірювати) - нової економічна історія, що сформувалася на основі досліджень як у галузі економічної історії, так і економетрики, що, у свою чергу, привело до появи нової концепції щодо дослідження економічних явищ.
Комунітаризм – принцип альтернативної школи, за яким загальносуспільний інтерес є пріоритетним щодо приватного, індивідуального інтересу, а економічна спроможність суб’єкта господарювання залежить від успіхів національної економіки.
Конверсія – перепрофілювання промисловості з випуску військової продукції на виробництво товарів широкого вжитку і навпаки.
Кредит – кошти та матеріальні цінності, які надаються у користування юридичним та фізичним особам на визначений строк та під проценти.
Ленд-ліз – система надання в довгострокову оренду матеріальних ресурсів з відстрочкою сплати орендної плати.
I Литовський статут – пр. 1529 р., який встановлював право шляхтичів на рухоме майно за умови військової служби на користь магната.
II Литовський статут – пр. 1566 р., який встановлював право відчуження шляхетської вотчини без дозволу Великого князя.
III Литовський статут – пр. 1588 р., який упроваджував кріпосне право в українських землях.
Люстрації – періодичні описи державного майна для обліку прибутків; проводили як уряд Речі Посполитої, так і російський уряд.
Монетаризм – економічна теорія, що ґрунтується на тезі про визначальну роль грошової маси, яка перебуває в обігу, у реалізації державної політики стабілізації економіки, функціонуванні та розвитку останньої.
Магдебурзьке право – право на самоврядування, завойоване в ході комунальних революцій, пізніше надавалося державною владою.
Мануфактура – підприємство приватновласницького характеру (як правило), засноване на ремісничій техніці і технології, використанні вільнонайманої робочої сили та зорієнтоване на забезпечення потреб ринку.
Монетаристська політика - досягнення стабільних темпів приросту грошової маси, що на основі ринкового саморегулювання покликано забезпечити зростання виробництва та високу зайнятість.
“Нова економічна політика“ – термін вперше було вжито на Всеросійській продовольчій нараді 16 червня 1921 року, хоча початком її впровадження вважається прийняття 21 березня 1921 року Х з’їздом РКП(б) постанови “Про заміну розкладки натуральним податком“, що ґрунтувалася на відносно широкому використанні ринкових механізмів і стимулів, її запровадження повинно було врятувати економіку країни від повного розвалу.
Неолібералізм – течія в некласичній теорії, яка визнає потребу у регулювальному втручанні держави в соціально-економічні процеси, але обмежує його свідомим створенням інституціональних умов, що забезпечуватимуть моделювання бажаного економічного та соціального ладу на основі вільного, конкурентного ринку, що саморегулюється.
Ноу-хау – технічні знання, досвід, секрети виробництва, документально оформлені, передача яких зумовлюється при укладанні ліцензійних договорів та інших угод, оскільки ноу-хау охороняється законодавством.
Основний психологічний закон, встановлений Дж. М. Кейнсом, – закон відставання сукупного споживання від зростання сукупного реального доходу, це пов’язано з тим, що частина національного доходу зберігається, заощаджується, не повертаючись у господарський оборот.
Окняжіння – процес одержавлення общинних земель князями.
Оренди – спеціальний податок з селянських та козацьких промислів.
Посесійна мануфактура – підприємство, створене державою і передане у приватну спадкову власність, засноване на використанні кріпацької праці та вільнонайманої робочої сили.
Подимне – державний податок із селянських та козацьких дворів, який спрямовувався до скарбниці Війська Запорізького.
Панські селяни – кріпаки.
Продподаток – справлявся в натуральному вигляді та встановлювався на хліб, картоплю, насіння олійних культур, яйця, молочні продукти, шерсть, шкіру, льон, тютюн (фактично в одному податку було поєднано декілька фіскальних механізмів, заснованих на натуральних внесках); розмір податку та терміни здачі продуктів підлягали доведенню до селян щорічно навесні до початку польових робіт.
“Підприємницька економіка” - ініціатива дрібних децентралізованих колективів всередині самих корпорацій.
Розподільний соціалізм – шведська теоретична модель демократичного суспільства, яка базується на визнанні справедливого розподілу, соціальної рівності як основних ознак соціалізму; спирається на приватну власність і перерозподіл суспільних доходів у напрямі їхнього вирівнювання на засадах солідаризму.
Реконверсія – переведення економіки країни після закінчення війни на виробництво продукції мирного часу.
Раціональні очікування - опираються на наукові прогнози, що враховують функціонування реальної економічної моделі: динаміку цін, витрат, рівень ставки процента, наслідки конкретної економічної політики, вплив урядових рішень на макроекономічні показники тощо.
“Руська правда” – звід феодальних законів XI ст., розроблений Ярославом Мудрим.
Рядовичі – селяни-общинники, які опинилися в економічній залежності із-за невиконання умов договору.
Світове господарство – це сукупність національних господарств, зв’язки між якими здійснюються за допомогою зовнішньоекономічних відносин.
Скіфи – індоіранські кочові племена, які сформували рабовласницьку державу на території України, що існувала від VIII ст. до н. е. до II ст. н. е.
Смерди – вільні селяни-общинники, основна продуктивна сила у сільському господарстві Київській Русі.
Селяни державні – мали право власності і платили данину (натурою, грошима), могли переходити на незаймані землі.
Селяни тяглові – жили у феодала і відробляли панщину, без права переходу.
Селяни службові – об’єднувалися у сотні; ремісники, рибалки були заможними і мали власних селян.
Соціальна демократія – категорія соціал-реформістської моделі демократичного соціалізму; означає наявність у суспільстві розвиненої соціальної інфраструктури і передбачає свободу вибору робочого місця, міграції в межах країни тощо.
Урбанізація – процес виникнення феодальних міст, який охопив Західну Європу в XI–XIII ст., що пов’язано з повторним відділенням ремесла від феодальної вотчини.
Учні – продуктивна виробнича сила цехів.
Уроки – перелік повинностей, розміри та терміни сплати данини.
Устави – визначення порядку стягнення податку.
Українська Центральна Рада – створена 17 березня 1917 року як центральний орган політичної влади на Україні.
Феодалізація – це перетворення аллоду в утримання; зникнення вільних общинників та поява залежних і кріпосних утримувачів; утворення феодальної власності на землю і виникнення панівного класу землевласників-воїнів.
Феодальна вотчина – боярське спадкове землеволодіння.
Фільварок – приватне багатогалузеве магнатське господарство, засноване на використанні праці кріпосних селян та зорієнтоване на потреби внутрішнього та зовнішнього ринків, у Річі Посполитій.
Хмельниччина – період з 1648 р. до 1657 р., пов’язаний з активними соціально-економічними реформами Б. Хмельницького.
Цехи – це корпоративні об’єднання виробників, що формувалися за професійною ознакою та виступали як адміністративно-територіальні, фіскальні, релігійні, військові осередки, де гарантувалися кожному учаснику певні права та привілеї, зокрема право захисту, матеріальної допомоги, переходу з одного виробничого стану в інший.
Цензитарій – феодально залежний селянин, який сплачував натуральний або грошовий оброк, чинш.
Централізована мануфактура – підприємство (виробництво), замкнуте на певній території.
Чернь – та частина населення, яка змушена була сплачувати всі податки та виконувати повинності на користь держави.
Червінці – десятикарбованцеві банкноти, які були випущені на основі закону від 11 жовтня 1922 р., один червінець прирівнювався до 7,7 г чистого золота (1 червінець дорівнював 10 крб казначейських білетів).
Шляхта – у Польщі, Литві, Україні, Білорусії, Чехії – це дрібне дворянство.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123