Загальні питання з курсу «Філософія»
63. Загальна характеристика філософії Нового часу: школи, представники, ідеї.
Новим часом називають епоху, яка розпочалася буржуазними революціями в Західній Європі (напри. 16-поч.17 ст. в Нідерландах, у сер.17ст.- в Англії). Ідеологією ранніх буржуазних революцій був протестантизм, а в 18 ст. нею стає значно радикальніше та матеріалістичне за своєю суттю Просвітництво. Проблематику філософії Нового часу визначили такі фундаментальні чинники, як наукова революція, що тривала протягом 16-17 ст., та формування буржуазного громадянського суспільства (18 ст.). Цим зумовлене домінування гносеології, зокрема проблеми пізнання на першому етапі (17 ст.) розвитку тогочасної філософії і соц.-пол. проблематики на другому (18 ст.), в епоху Просвітництва. В історичному аспекті 17 ст. — це підготовча фаза Просвітництва, зародження ідей, які набули пізніше більш окресленої форми. Відрізок часу приблизно від опублікування праць М. Коперника «Про обертання небесних сфер» (1543) до виходу «Математичних засад натуральної філософії» І. Ньютона (1687) називають епохою наукової революції. Її особливості: 1. Відмежування наукового знання від релігії та філософських вчень минулого. Релігія, стверджує один з творців нової науки Г. Галілей, вчить, як потрапити на небо, а не як воно влаштоване, бо це є справою науки. 2. Піднесення Галілеє досвіду до рангу експерименту. На відміну від простого спостереження експеримент є активним втручанням у природу, яке можуть повторювати безліч разів різні люди. 3. Проголошення математики мовою науки. Галілей, Кеплер, інші вчені вірили, що Бог творив світ на основі математичної гармонії. Галілей розмежував об'єктивні та суб'єктивні якості речей. 4. Виокремлення проблеми методу в самостійну сферу знання, що свідчить про зрілість науки. Вчені почали цікавитися не тільки знанням про природу, але й знанням про саме знання. У філософії Нового часу внаслідок розвитку середньовічної концепції внутрішньої «духовної особи» виникає поняття «свідомість» (Декарт), якій приписують насамперед гносеологічні, (пізнавальні) властивості. Свідомість як щось принципово відмінне від зовнішнього світу (об'єкта) і постає суб'єктом пізнання. При цьому подібно до того як об'єкт «очищувався» від суб'єктивних домішок, так і свідомість філософи намагались «очистити» від усього, що може викривити процес пізнання (вірувань, авторитетів, неперевірених думок, недостовірних фактів).
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81