Deprecated: mysql_connect(): The mysql extension is deprecated and will be removed in the future: use mysqli or PDO instead in /home/studb20/public_html/index.php on line 4
 61. Світоглядні риси, представники та періоди розвитку філософії Відродження - Загальні питання з курсу «Філософія» - Studbook
ГоловнаЗворотній зв'язок

Категорії

загрузка...
Главная->Філософія->Содержание->61. Світоглядні риси, представники та періоди розвитку філософії Відродження

Загальні питання з курсу «Філософія»

61. Світоглядні риси, представники та періоди розвитку філософії Відродження

Період 15-16 ст. прийнято називати епохою Відродження. Якщо з економічної точки зору епоха Відродження була світанком капіталізму, то із соціологічної — вона стала епохою пробудження особи, яка іще не усвідомила меж своїх можливостей. Це епоха розквіту художньої культури, зародження гуманізму як світської культури, епоха реформації та контрреформації, заміни геоцентричної системи геліоцентричною, епоха великих географічних відкриттів. Усі ці фактори визначали її духовний зміст. Розквіт художньої культури (Данте Аліг'єрі, Леонардо да Вінчі, Б.Мікеланджело) набув небувалого розмаху, перетворивши мистецтво на центр духовного життя. Якщо в середньовіччі стрижнем духовного життя була релігія, то в епоху Відродження релігія, церква перебували під відчутним впливом мистецтва, і навіть глави церкви схилялися перед художниками. Непросто знайти пояснення цьому феномену. Ймовірно, він зумовлений тим, що саме в мистецтві відкрились перші можливості для реалізації духовної енергії пробудженої особи. В епоху Відродження зароджується «світська» гуманітарна, тобто людська наука. Термін «гуманізм» спершу означав світське знання, і великі гуманісти епохи Відродження (Франческо Петрарка, Еразм Роттердамський) були гуманістами саме в цьому значенні слова. Новаторський дух цієї епохи виявився і в сфері релігії. Саме в цей час виникла і поширилася реформація — релігійне оновлення, спрямоване проти офіційної церкви. Воно вимагало спрощення релігійних обрядів, заперечувало роль церковних ієрархів як посередників між людиною і Богом, відкидало монашество як релігійний інститут. Справді революційним щодо усвідомлення місця людини в світі, в системі «людина — природа — Бог» було геліоцентричне вчення Миколи Коперника. До нього головним вважалося відношення людини і Бога.. Геоцентрична система ґрунтується на телеології. Телеологія (грец.- ціль і вчення) — вчення про мету, доцільність, згідно з яким все для чогось призначене, має свою ціль. Все, що відбувається в світі, набуває смислового значення крізь призму відносин людини і Бога. Пантеїзм (гр.- усе і бог) — філософське і релігійні вчення про присутність Бога у єстві самої природи, ототожнення Бога з природою.

 

63