Главная->Філософія->Содержание->65. Раціоналізм як науковий підхід та напрямок метафізики (Р.Декарт, Б.Спіноза, Т.Лейбніц)

65. Раціоналізм як науковий підхід та напрямок метафізики (Р.Декарт, Б.Спіноза, Т.Лейбніц)

Раціоналізм (лат. - розумний) — філософський напрям, який визнає центральну роль в пізнанні розуму, мислення. Його прихильники стверджували, що всезагальний характер ідей можна вивести лише з розуму. Основоположником протилежного рац. напрямку був французький філософ Рене Декарт(латинізоване ім'я — Ренатус Картезіус). Його основні погляди викладені у працях: "Міркування про метод", "Роздуми про першу філософію", "Начала філософії", "Пристрасті душі". Як і Ф.Бекон, Р.Декарт підкреслює практичне значення науки як знаряддя прогресу. Проте свою методологію він будує на принципах раціоналістичної дедукції, а експеримент визнає лише як передумову пізнання, що має підпорядковуватись раціональноматематичному мисленню.  Суть свого дедуктивного методу Декарт сформулював у відомих 4 правилах: 1) вихідний пункт наукового пізнання —визначення принципів або начал; 2) формулюється вимога аналітичного вивчення природних явищ. Кожну складну проблему слід ділити на простіші і робити це доти, доки не прийдемо до ясних та очевидних речей;  3) "дотримуватись певного порядку мислення", який полягає в тому, щоб починати з найпростіших і доступних для пізнання предметів і поступово сходити до складніших і важчих; 4) досягнення повноти знання, послідовність та ретельність дедуктивного виведення і вимагає повного переліку, детального огляду всіх ланок. Важливе місце посідає вчення про субстанцію також у творчості Б.Спінози, яке має пантеїстичний характер. Субстанція, на його думку, єдина, вона є Богом, що співпадає з Природою, а атрибутами її є протяжність та мислення. Бог — це універсальна причина світу, завдяки його нерозривній єдності з Природою. Ще одну концепцію субстанції розробляє відомий вчений, один з найвідоміших філософів Європи кінця 17 - поч. 18 ст. Готфрід Лейбніц. Свою плюралістичну концепцію субстанції він розкриває у працях: "Міркування про метафізику", "Нові досліди про людське розуміння", "Теодицея", "Монадологія". Центром філософії Г.Лейбніца є вчення про монади як прості неподільні субстанції — монадологія. Лейбніц наголошує, що субстанцій монад безкінечна кількість, вони є носіями сили та активності і мають духовну природу.

 

12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81

Схожі підручники

• Методичні вказівки до виконання практичного заняття на тему «Післяоптимізаційний аналіз розв’язку економічних задач »
• МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ, ОРГАНІЗАЦІЇ І ПРОВЕДЕННЯ САМОСТІЙНОЇ ТА ІНДИВІДУАЛЬНО-КОНСУЛЬТАЦІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
• ОБЪЕКТНО-ОРИЕНТИРОВАННОЕ ПРОГРАММИРОВАНИЕ В C++ (4-Е ИЗДАНИЕ) (часть 9) онлайн
• ТЕОРІЯ КРЕДИТУ. СУТНІСТЬ І ФУНКЦІЇ КРЕДИТУ
• СЛОВНИК ПОЛІТОЛОГІЧНИХ ТЕРМІНІВ
• ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ ЗА ЗМІСТОВИМИ МОДУЛЯМИ