Загальні питання з курсу «Філософія»
68. Характерні особливості Німецької Класичної філософії (Фіхте, Шеллінг, Гегель)
Термін "класична німецька філософія" був введений Ф. Енгельсом. Німецька класична філософія охоплює порівняно короткий період (80-ті рр 18 ст – 1831 - рік смерті Гегеля). Основними предст. цієї філософії були основоположник її І. Кант, Фіхте, Шеллінг, Гегель. В класичній німецькій філософії відбувається зміщення акцентів з аналізу природи на дослідження людини, людського світу і історії. Фіхте досліджував проблему можливості наукового знання. Цьому присвячена основна праця мислителя «Науковчення», в якій «Я» постає як творець всього сущого і водночас як творець знання про нього. 1) акт цієї діяльності — самоусвідомлення себе, що виражається в тезі «Я є Я»,це переростає в творення «не-Я», чогось відмінного від «Я». 2) «Я є не-Я» (антитеза). «Не-Я» виступає як об'єкт, який обмежує свободу «Я». 3) (синтез) — «Я є Я і не-Я» є зняттям протилежності суб'єкта і об'єкта, ствердженням їх тотожності. Фіхте запропонував триактний цикл творчої діяльності «Я», який пізніше успішно застосував у розбудові діалектичної системи Гегель. Шеллінг не прийняв концепції Фіхте, в якій природі задавалось несправжнє буття. Виступивши як послідовник Фіхте, він невдовзі долає його суб'єктивний і переходить на позиції об'єктивного ідеалізму. Натурфілософія Шеллінга долає механіцизм попередніх мислителів. Він вказував на існуванняь електричних, хімічних і органічних сил, кожній з яких притаманні свої протилежності — притягання і відштовхування. Концепція Шеллінга мала значний вплив на Гегеля. Гегель подолав ці недоліки своїх попередників. Дві його ідеї мали продуктивне значення при розбудові його філософської системи: - переосмислення співвідношення розсудку і розуму; - розуміння істини як системи знання, що породжує себе в процесі розвитку. Гегель скептично ставився до інтуїції як до безпосереднього знання, на якому можна побудувати філософію. На його думку, всяке знання опосередковане, це стосується і філософського, розумного пізнання. Філософу абсолютне знання дане не як раптове прозріння, а як закономірний результат осмислення наявного розсудкового знання. Розум, який прагне до безкінечної абсолютної істини, у концепції Гегеля не заперечує розсудку, а утримує його знання.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81
Схожі підручники
- Загальні питання з курсу Соціологія (частина 1)
- Розділ ІІ (ЗМ 2) Господарство та економічна думка суспільства Європейської цивілізації в період середньовіччя (кінець V – ХV ст.)
- ВИГОТОВЛЕННЯ НЕМЕТАЛЕВИХ МІНЕРАЛЬНИХ ВИРОБІВ БУДІВЕЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ТЕХНОЛОГІЇ БУДІВНИЦТВА
- ПИТАННЯ З КУРСУ «ВВЕДЕННЯ У ФІНАНСОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ»
- Державне управління у галузі охорони природи. Екологічне право
- РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА (частина 2)