Deprecated: mysql_connect(): The mysql extension is deprecated and will be removed in the future: use mysqli or PDO instead in /home/studb20/public_html/index.php on line 4
 62. Образ людини та Всесвіту в філософії Ренесансу - Загальні питання з курсу «Філософія» - Studbook
ГоловнаЗворотній зв'язок

Категорії

загрузка...
Главная->Філософія->Содержание->62. Образ людини та Всесвіту в філософії Ренесансу

Загальні питання з курсу «Філософія»

62. Образ людини та Всесвіту в філософії Ренесансу

 Мислителі Ренесансу, не зрікаючись ідеї спасіння, визначали життя людини в перспективі її власних діянь, її земного самоутвердження. Людина, на їхній погляд, не повинна була покладатися лише на Творця, а мусила самостійно будувати життєвий шлях. Станіслав Оріховський називав людське життя «actio» («дія»), після якого залишається «справа». Від «actio», на його думку, різниться «factio» («діяння»), яке зникає разом зі своєю причиною. Трактуванням людського життя як «actio» Оріховський визнавав його земну значущість. На основі ренесансного розуміння людини як істоти, яка гармонійно поєднує в собі тілесну і духовну природу, мислителі обстоювали думку про необхідність всебічного розвитку людини, її духу і тіла, спрямовували на досягнення повноти життя й самовияву (Г. Саноцький, С. Пекалід).

У творчості Піко делла Мірандоли пантеїзм стає центральною ідеологічною ідеєю.- Світ розглядається ієрархічно: він складається з ангельської, небесної та елементарної сфер. Чуттєвий світ виник не з "ніщо", а з вищого безтілесного початку, з "хаосу", неупорядкованість якого гармонізує Розум. Світ — довершена система, яка складається з протилежних тенденцій, гармонійно поєднаних у прекрасне ціле. У розумінні Піко, Бог найдовершеніша сутність світу, без якої світ не може існувати як Космос, упорядкована цілісність. Людину, її властивості, її долю визначає не надприродне, конкретна доля є наслідком природної активності особи. Натуральна філософія. Творчість Дж. Бруно проходила під впливом астрономічних досягнень М.Коперника. Основою теорет. системи Бруно є концепція про єдність світу, що забезпечується праосновою всесвіту — Єдиним, що розглядається ним як самодостатня сутність, що не потребує зовнішнього втручання жодних сил. У своїй теорії пізнання Бруно використовує гіпотезу, згідно з якою через людську душу діє вселенська світова душа, яка не відокремлюється від душевної матерії. Однак душі відрізняються одна від одної. Людська душа відмінна від душі тварин своєю особливою конфігурацією, яка залежить від будови тіла. Пізнання починається з чуттєвого сприйняття, потім утворюються уявлення, потім здоровий глузд і розум.

 

64