Загальні питання з курсу «Філософія»
75. Сучасна феноменологія та герменевтика
Феноменологія (гр.-"те, що з'являється" і - вивчення)- напрям філософських досліджень поч. 20 ст. Найвизначнішим представником феноменології був Е.Гуссерль. У викладі Гуссерля феноменологія в основному розглядає та вивчає структури свідомості й явища, які в ній відбуваються. Гуссерль вірив у те, що збудована таким чином наука про явища, феноменологія, може забезпечити міцну основу для усього людського знання включно із науковим. Так філософія могла б отримати статус строгої науки. Крім Гуссерля феноменологію розвив. і критикували М.Гайдеґґер, М.Мерло-Понті, П.Рікер, Е.Левінас. В своїй найпростішій формі феноменологія намагається створити умови для об'єктивного вивчення того, що зазвичай вважається суб'єктивним - свідомості та таких її проявів, як судження, сприйняття та почуття. Хоча феноменологія намагається бути науковою, вона не намагається вивчати свідомість із точки погляду клінічної психології чи неврології. Замість цього за допомогою систематичних міркувань вона ставить собі метою визначити суттєві властивості структур свідомості та проявів свідомості. Герменевтика означає мистецтво і теорію тлумачення текстів. Філософського змісту їй надав Фрідріх Шлейер-Махер. У нього герменевтика - мистецтво розуміння чужої індивідуальності. Основою розуміння вважав психологію того, хто пізнає і розуміє. Дальшого розвитку герменевтики досягнуто зусиллями В. Дільтея, Е. Гуссерля, Х. Гадамера, П. Рікера та ін. Герменевтика має свій категоріальний аппарат. Це знак і значення, слово і контекст, текст і інтерпретатор та ін. (Ф.Шлейємахер, Г.Гадамер, П.Рікер). Від античності проблема тлумачення, розуміння текстів хвилювала вчених, як і саме поняття мови − засобу спілкування − у зв’язку з мисленням. Мова відкриває істину буття, мовна особистість творить світ культури. Цей метод набув значного поширення останнім часом. Він передбачає проникнення в смисл деяких феноменів на основі з'ясування їх місця та функції в культурі, тобто в контексті культури. Скажімо, смисл поняття «живе» з'ясовується на основі функціонування його в певній культурі (в Греції, наприклад, весь космос мислився як щось живе, механістичний світогляд зводив його до механізму тощо). Дух культури (ціле) є основою розуміння окремого (частини).
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81