Загальні питання з курсу «Філософія»
46. Поняття суб’єкта суспільного розвитку: рід, плем’я, народність, народ, нація, етнос.
Суб'єктом суспільного розвитку є особистість, що виступає як соціальний вияв кожної людини, виражений у конкретній індивідуальній характеристиці. Важлива роль у життєдіяльності суспільства належить соціально-етнічним спільнотам. Вони як суб'єкти суспільних, зокрема національних та міжнаціональних відносин, надають їм особливої своєрідності, неповторності, збагачуючи загальний процес розвитку етносу суспільного буття і соціуму загалом. У загальному вигляді етносуспільні відносини можна характеризувати як взаємовідносини людей, що належать до різних соціально-етнічних спільнот, тобто більш-менш стійких історично сформованих угруповань людей. Етносуспільні процеси мають глобальний характер.
Історично першою соціально-етнічною формою спільності людей є рід. Рід якраз і є формою спільності людей, що заснована на кровнородинних зв'язках і веде своє походження по одній лінії - материнській чи батьківській , має спільну мову, спільні звички, релігійні вірування та деякі елементи первісної культури. Рід як соціальна спільність людей виникає з первісного людського стада і є результатом розвитку суспільства, його продуктивних сил, зокрема форм суспільної організації людей.
Плем 'я утворюється з сукупності близьких одна одній родових общин, як правило, з певної кількості пов'язаних шлюбними відносинами родів. Плем'я - це відносно стала спільність людей, що характеризується кровнородинними відносинами, певною спільністю співплеменників, єдиною мовою, племінною самосвідомістю, спільними елементами первісної культури.
Народність - це соціально-етнічна спільність людей, що характеризується спільністю території, єдиною мовою, елементами єдиної культури. Кожна народність має також свій побутовий спосіб життя, свої види господарської діяльності, обряди, традиції, свою збірну назву.
Народ - співтовариство з єдиною історією, мовою, однаковими культурними характеристиками, члени якого розділяють ідею, що вони пов'язані один з одним і що вони відрізняються від інших груп своєю своєрідністю. Сучасне міжнародне право цілеспрямовано підтверджує, що право на самовизначення належить народам, а не націям, державам або меншостям.
Нація (лат. — народ) — духовно-соц. різновид стійкої людської спільності, що склалась історично на певній території і характеризується глибоким внутр. відчуттям, самоусвідомленням власної належності до певної етнічної групи та спільністю мови, культури, побуту й звичаїв, історичних переживань, психічного складу, антропологічних особливостей, економічних інтересів у творенні матеріальних цінностей, території.
Етнос — усталена спільнота людей, що склалася в результаті природного розвитку на основі специфічних стереотипів свідомості і поведінки. Етнос існує як стійка система, яка протиставляє себе усім іншим аналогічним колективам людей за принципом „ми — не ми”, „свої — чужі”. Етноси завжди мають спільність поведінкових рис, які передаються від покоління до покоління і виробляються в процесі адаптації людей в етнічному і ландшафтному середовищі, утворюючи стереотип поведінки етносу.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81