Загальні питання з курсу «Філософія»
71. Ідеї та напрями філософії прагматизму, позитивізму, неопозитивізму
Прагматизм (грец. — справа, дія) — філософська течія, яка зводить суть понять, ідей, теорій до практичних операцій підкорення навколишнього середовища і розглядає практичну ефективність ідей як критерій їх істинності. Досвід він тлумачить не як певну пізнавальну процедуру, а як будь-які переживання людини. Засновник прагматизму Ч. Пірс розглядав мислення як спосіб пристосування людини до дійсності. Пізнання як відображення дійсності він заперечує, трактуючи його як пристосування до середовища. Позитивізм (франц. - позитивний, побудований на думці) — філософський напрям, який єдиним джерелом істинного знання проголошує емпіричний досвід, заперечуючи пізнавальну цінність філософських знань, теоретичного мислення. Основні ідеї та настанови позитивізму можна звести до таких тверджень: 1. Справжня наука не виходить за сферу фактів, а гониться за невловимими першоосновами. 2. Не існує меж науковому пізнанню. 3. Суспільство також підлягає науковому пізнанню (наука – соціологія). 4. Розвиток науки і техніки є запорукою суспільного прогресу. Світогляд, який намагається вирішити основні проблеми — що таке світ, людина, добро тощо, називають сцієнтизмом (лат. - наука). Засновником позитивізму є фр. мислитель Огюст Конт. Йому належить 6-томний «Курс позитивної філософії». Виступивши ідеологом науки, Конт не тільки високо підніс її статус, а й зробив її своєрідною релігією.
Неопозитивізм (логічний позит) (грец.- новий і лат.- позитивний) — один із основних напрямів філософії 20 ст., який зводить філософію до аналізу мови науки і намагається вилучити з науки поняття, які на його думку, не грунтуються на фактах. Неопозитивізм, виник у 20-х рр 20 ст. під впливом ідей математиків і логіків Фреге і Б. Рассела. Неопозитивісти підходять до наукової теорії як до логічної та мовної конструкції. Головна увага звертається на вироблення такої методики, за допомогою котрої можна було б чітко розмежувати твердження, що мають смисл від безсмислових. Така методика – “верифікація” – була розроблена головним чином у рамках Віденського гуртка (Шлік, Карнап, Нейрат) Суть принципу верифікації полягає в тому, що кожне твердження необхідно зіставити з фактами.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81