Конспект лекцій з курсу Введення у фінансову діяльність (частина 1)
Фінансові послуги кредитних спілок та ломбардів
Кредитна спілка – це громадська організація, головною метою якої є фінансовий і соціальний захист її учасників шляхом залучення їх особистих заощаджень для взаємного кредитування.
Кредитна спілка створюється на підставі рішення установчих зборів. Чисельність засновників (учасників) кредитної спілки не може бути менше 50 осіб. Учасники кредитної спілки об’єднуються за однією з таких ознак: мають спільне місце роботи чи навчання або належать до однієї професійної спілки, або проживають в одній місцевості.
Діяльність кредитної спілки ґрунтується на таких принципах:
добровільності вступу до кредитної спілки та свободи виходу з неї (ніхто не може бути примушений вступати до кредитної спілки, а виключення з кредитної спілки дозволяється лише у випадках, визначених статутом);
рівноправності членів кредитної спілки (всі члени кредитної спілки мають рівні права, в тому числі у разі голосування на загальних зборах, незалежно від розмірів пайового внеску);
самоврядування (забороняється будь-яке втручання в діяльність кредитної спілки, за винятком випадків, передбачених законом);
гласності (кредитна спілка зобов’язана забезпечити повне та своєчасне інформування своїх членів з питань власної діяльності, видавати копії документів та витяги з них у порядку, визначеному статутом).
Однією з основних характеристик кредитних спілок є їх неприбутковість, яка полягає в тому, що вся діяльність спілки спрямована не на отримання прибутку, а на надання кредитних та ощадних послуг своїм учасникам.
Кредитні спілки визначаються такими ознаками:
Кредитна спілка завжди створюється і діє на базі певної монолітної спільноти людей, які об’єднані за інтересами, спільною діяльністю або компактним місцем проживання. Полем членства для кредитної спілки може бути трудовий колектив, громадська організація, професійна спілка, територіальна громада. Ця ознака відрізняє кредитні спілки від будь-яких суб’єктів підприємницької діяльності.
Кредитні спілки надають послуги лише своїм учасникам. На відміну від суб’єктів підприємницької діяльності, в кредитній спілці члени одночасно виступають як власники та клієнти.
У кредитній спілці немає засновників та статутного фонду: будь-який учасник, незалежно від моменту його вступу в спілку, має ті самі майнові та управлінські права, що і перші 50 засновників.
Кожен член спілки, незалежно від розміру його вкладів, має право одного голосу в питаннях управління кредитною спілкою. Отже, кредитна спілка як добровільне об’єднання громадян не може контролюватися обмеженою кількістю людей, що є запорукою захисту інтересів всіх без винятку учасників та побудови роботи спілки на засадах довіри та взаємодопомоги.
Управління кредитною спілкою здійснюється відповідно до принципів демократичного самоуправління. Найвищим органом управління спілкою є Загальні збори членів, які скликаються принаймні один раз на рік.
Кредитна спілка не займається жодною іншою господарською діяльністю крім надання кредитних і ощадних послуг своїм учасникам. Кредитна спілка створюється і діє, насамперед, для забезпечення можливості членам отримати кредит на прийнятних для них умовах. Відсотки, отримані спілкою за кредитами, складають її дохід, який направляється на формування фондів та нарахування відсотків на вклади учасників.
Кредитна спілка відповідно до свого статуту здійснює наступні послуги:
приймає вступні та обов’язкові пайові внески від членів спілки;
надає кредити своїм членам на умовах платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі;
залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки;
виступає поручителем виконання членом спілки зобов’язань перед третіми особами;
розміщує тимчасово вільні кошти на депозитних рахунках в установах банків, які мають ліцензію на право роботи з вкладами громадян, а також придбає державні цінні папери, перелік яких встановлюється Уповноваженим органом, та паї корпоративних банків;
залучає на договірних умовах кредити банків, кредити об’єднаної кредитної спілки, кошти інших установ та організацій виключно для надання кредитів своїм членам, якщо інше не встановлено рішенням Уповноваженого органу;
надає кредити іншим кредитним спілкам, якщо інше не встановлено рішенням Уповноваженого органу;
виступає членом платіжних систем;
оплачує за дорученням своїх членів вартість товарів, робіт і послуг у межах наданого йому кредиту;
провадить благодійну діяльність за рахунок коштів спеціально створених для цього фондів.
Загальна сума залучених коштів, у тому числі кредитів, не може перевищувати 50 % вартості загальних зобов’язань та капіталу кредитної спілки на момент залучення.
Розмір кредиту, наданого одному члену кредитної спілки, не може перевищувати 20 % від капіталу кредитної спілки.
Задля якісного поліпшення діяльності кредитних спілок доцільно запровадити низку заходів організаційно-правового спрямування. Зокрема, уточнити та дещо розширити перелік видів діяльності, які можуть здійснювати кредитні спілки.
Ломбард – це небанківська фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений строк і під відсоток та надання супутніх послуг.
Діяльність ломбардів контролюється Міністерством фінансів України та Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг.
У процесі своєї діяльності ломбарди можуть надавати такі види послуг:
фінансові послуги (надання фінансових кредитів за рахунок власних та залучених коштів);
супутні послуги (оцінка заставленого майна відповідно до чинного законодавства, надання посередницьких послуг зі страхування предмета застави на підставі агентського договору зі страховою компанією, реалізація заставленого майна відповідно до чинного законодавства або умов договору);
супутні не фінансові послуги (скупка дорогоцінних металів, виробів з них, дорогоцінного каміння, зберігання цінностей).
Ломбард повинен мати власний капітал у розмірі 200 тис. грн. та формувати резервний фонд відповідно до Закону України «Про господарські товариства».
Особливістю ломбардних операцій є кредитне посередництво, тобто залучення кредиту, з одного боку, і надання кредиту, з іншого, з метою отримання прибутку, що складається з різниці в розмірі відсотка. Ломбардні позички видаються готівкою та без цільового призначення, обов’язкового для кредитних відносин, та належать до розряду короткострокових позичок – видаються на термін до трьох місяців (винятково – до шести місяців).
Об’єктом ломбардної угоди є зворотний рух вартості між кредитором і позичальником на умовах оплати.
Суб’єктами договору ломбардної позики є кредитор (юридична особа, кваліфікована як фінансова установа) та позичальник (лише дієздатна особа). За своїм призначенням ломбардні позики мають споживчий характер, тому у переважній більшості ломбардних операцій позичальниками є фізичні особи.
Суб’єктами договору застави є заставник та заставоутримувач. Заставоутримувач має право у разі невиконання заставником забезпеченого заставою зобов’язання за кредитним договором отримати відшкодування з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Заставником майна може бути його власник, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав право застави на це майно.
При здійсненні ломбардної операції законодавство вимагає страхування заставленого майна заставоутримувачем за рахунок і в інтересах заставника.
Ломбарди можуть здійснювати такі види послуг:
позички під заклад предметів домашнього вжитку, особистого користування та ювелірних виробів (майно, що здається ломбарду під заставу оцінюється за згодою сторін. При прийманні ломбардом майна під заставу плата за його зберігання та відсотки за користування позичкою утримуються за весь термін перебування майна у ломбарді при погашенні позички);
позички під заставу транспортних засобів (особливістю надання таких позичок є те, що транспортний засіб залишається у заставника);
іпотечні позички (договір про іпотеку – це договір, в якому заставою є нерухоме майно, вартість якого встановлює експерт. Такі договори засвідчуються нотаріально);
позичка під заставу майнових прав (заставник може укласти договір застави належних йому на момент укладення договору прав вимоги за зобов’язаннями, за якими він є кредитором. При цьому заставник зобов’язаний повідомити свого боржника про здійснену заставу прав);
позичка під заставу цінних паперів;
зберігання цінностей (за зберігання майна ломбард збирає плату у вигляді визначених річних відсотків від суми оцінки прийнятого майна);
скупка дорогоцінних металів і каменів (здійснюється на основі внутрішніх інструкцій ломбардів та згідно з чинним законодавством);
реалізація майна, не викупленого заставником (ломбард має право на власний розсуд обирати спосіб продажу речі, яку заставник не забрав із ломбарду протягом трьох місяців від дня закінчення строку договору зберігання).
Ломбард є фінансовою установою, яка фактично є учасником ринку дорогоцінних металів та каменів. Тому ломбарди найчастіше можуть стати учасниками операцій з реалізації матеріальних цінностей, здобутих злочинним шляхом. Контроль за можливістю відмивання коштів через ломбарди та запобігання злочинним операціям покладено на Державний комітет фінансового моніторингу України. ДКФМУ має право контролю фінансової діяльності ломбардів, здійснюючи перевірки фінансової звітності керівників ломбардів.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42