Конспект лекцій з курсу Введення у фінансову діяльність (частина 1)
Сутність та основи діяльності комерційних банків
Комерційні банки є базовою ланкою дворівневої банкіської системи України. У наш час до групи комерційних банків належить цілий ряд інститутів з різноманітною структурою. Головна їх відмінність від центральних банків – відсутність права емісії банкнот.
Комерційний банк – це багатофункціональний фінансовий інститут, що надає послуги кредитного, страхового та платіжного характеру, а також виконує фінансові функції стосовно підприємств з метою одержання прибутку.
Комерційні банки можуть створюватись на акціонерних та пайових засадах. Засновниками та учасниками комерційних банків можуть бути юридичні та фізичні особи, причому частка будь-кого з них не повинна перевищувати 35 % статутного фонду банку. З метою забезпечення фінансової стійкості банку законодавством встановлюється мінімальний розмір статутного фонду. Мінімальний розмір статутного фонду на момент реєстрації банку не може бути меншим:
для місцевих банків – 1 мільйона євро;
для обласних банків – 3 мільйонів євро;
для всеукраїнських банків – 5 мільйонів євро.
Крім статутного комерційний банк створює також резервний та страховий фонди, кошти яких у разі потреби використовуються на покриття збитків у діяльності банку.
На території України залучення та розміщення грошових коштів, а також розрахункове та касове обслуговування можуть здійснювати лише комерційні банки. Але банки не мають права здійснювати діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі та страхування.
Усі комерційні банки мають тримати обов’язкові резерви в Національному банку. При нестачі коштів для здійснення кредитних операцій і виконання взятих на себе зобов’язань комерційні банки можуть одержувати позички в Національному банку.
Ресурси комерційного банку складаються з основних та залучених коштів. Залучені кошти включають в свою структуру депозитні вклади різного типу та недепозитні залучення. Залучені ресурси банку значно перевищують його власні фінансові ресурси, на відміну від інших підприємницьких структур, саме це визначає специфіку діяльності банку.
Банківський капітал виконує три основні функції: захисну, оперативну та регулюючу. Крім того, капітал дає можливість банку залучати на ринку додаткові фінансові ресурси, забезпечувати ліквідність банку та знижувати ризики.
Основними сферами діяльності комерційних банків в Україні є:
прийом заощаджень та інших коштів, що підлягають поверненню;
надання кредитів за рахунок власних і залучених коштів;
здійснення інвестицій за рахунок власних коштів;
переміщення коштів у межах платіжної системи України.
Види діяльності комерційних банків можна поділити на три категорії: активні операції, пасивні операції та банківські послуги.
Активні операції банків повязані з розміщенням коштів і проводяться переважно з метою отримання доходу та для підтримки ліквідності банку. До активних операцій банку належать надання кредитів та позичок, купівля-продаж цінних паперів, вкладення коштів у комерційні проекти, лізингові та факторингові операції, оперції з векселями.
До пасивних операцій банку належать операції, повязані з формуванням ресурсної бази банку. Це операції по залученню основних депозитів та фондів грошового ринку, випуск акцій для збільшення власного капіталу чи емісія боргових зобовязань для збільшення кредитного потенціалу банку.
До банківських послуг відносять послуги по управлінню активами інших субєктів ринку, консалтингові, гаранійні, посередницькі, довірчі та інші послуги. Характерним у наданні банківських послуг є те, що цей вид діяльності не супроводжується значними змінами в активах банку.
Основними функціями банків є:
надання кредитів;
обслуговування комерційних угод та управління системою платежів;
трансформація ризиків, термінів та капіталів.
Аналіз діяльності комерційних банків відображається через наступні показники:
1) Показники ліквідності – характеризують спроможність банку відповідати за своїми зобовязаннями, тобто швидкість перетворення активів банку у готівкові кошти. Для розрахунку ліквідності банків використовують національні стандарти, оскільки ліквідність залежить насамперед від від ситуації на національному фінансовому ринку.
Коефіцієнт ліквідності визначається за формулою:
Кл = ВА * 100% : РА
ВА – високоліквідні активи;
РА – робочі активи.
Коефіцієнт ліквідності для вітчихняних банків має бути не менше 20%.
2) Показники прибутковості – найважливіший вимірник спроможності банку генерувати власний капітал для забезпечення зростання та подолання економічних труднощей. Коефіцієнт прибутковості капіталу банку визначається за формулою:
Кп = ЧП : СВА
ЧП – чистий прибуток,
СВА – середня величина актитів.
3) Показники ефективності – чистий спред та чиста маржа.
Чистий спред показує, наскільки ефективно банк виконує функцію посередника між вкладниками та позичальниками. Визначається чистий спред, як різниця між середньозваженою ставкою доходу, яку банк отримує від процентних актів та середньозваженою ставкою витрат, що банк виплачує за своїми зобовязаннями.
Чиста маржа визначає спроможність банку отримувати прибуток за рахунок залучення на вигідних умовах ресурсів. Вона значною мірою залежить від рівня конкуренції на ринку кредитних послуг, та має становити 1-5%.
4) Показник фінансового леверіджу – визначається співвідношенням зобовязань банку та його власного капіталу:
К фл = З : ВК
З – зобовязання банку,
ВК – власний капітал комерційного банку.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42