Конспект лекцій з курсу Введення у фінансову діяльність (частина 1)
4.Види строкових угод на валютному ринку
Строкові контракти – це різнових валютних угод, що пов’язані з виконанням певних дій протягом визначеного періоду часу або у визначений момент у майбутньому. Строкові контракти визначаються своїми специфікаціями – юридичними документами, в яких обумовлюється обсяг базового активу в одному контракті, термін виконання, валюта розрахунку, спосіб виконання та інші характеристики.
Основною причиною появи та розвитку ринку строкових угод було бажання виробників та покупців продукції зменшити вплив небажаних цінових змін на результати проведення майбутніх операцій з купівлі-продажу цієї продукції на ринку. Ринок строкових угод став одним із механізмів страхування від ризиків цінових змін на реальному ринку.
Таке страхування від можливої несприятливої зміни цін на актив на реальному ринку за допомогою проведення операцій на ринку строкових угод називають хеджуванням.
До строкових валютних операцій належать:
форвардні операції;
ф’ючерсні операції;
опціони;
свопи.
Всі вони пов’язані з купівлею-продажем певного активу у визначений момент у майбутньому по наперед обумовленій ціні.ця ціна має назву форвардної ціни.
Форвардні операції – це угоди між двома сторонами щодо обміну визначеної кількості валюти (акцій, облігацій, товару) за заздалегідь узгодженим курсом, які заключаються сьогодні, але дата валютування відкладена на певний строк у майбутньому. Форвардні угоди укладаються поза біржею і є обов’язковими до виконання для обох сторін. В умовах форвардного контракту можуть передбачатись штрафні санкції за його невиконання. Форварди укладаються з метою реальної поставки відповідного активу для страхування від можливих несприятливих цінових змін на даний актив.
Форвардний курс, зафіксований у контракті, має забезпечити продавцю валюти певний прибуток. Розраховується форвардний курс за наступною формулою:
Ф = Фт + М
Ф – форвардний курс;
Фт – теоретичний форвардний курс;
М – маржа.
Теоретичний форвардний курс визначається наступним чином:
Фт = Кс * (1 + (r - rв) t / Т)
Кс – курс продажу валюти на момент укладання контракту;
t - термін поставки валюти;
r – ставка в річних по залученню національної валюти;
rв – ставка в річних по інвестуванню іноземної валюти;
Т – часова база.
Форвардний контракт здійснюється на наступних умовах:
валютний курс фіксується на момент укладення форвардної угоди;
реальна передача валюти здійснюється через певний обумовлений проміжок часу;
під час підписання угоди ніякі попередні платежі не здійснюються.
Основне призначення форвардних валютних угод – забезпечити надійне страхування майбутніх платежів або надходжень за зовнішньо-торговельними контрактами.
Валютні ф’ючерси – контракт на купівлю-продаж валюти в майбутньому, за яким продавець приймає зобов’язання продати, а покупець – купити певну кількість валюти за встановленим у вказаний термін. Здійснення валютних ф’ючерсів відбувається тільки на біржовому ринку, що значно підвищує їх надійність і рівень страхування валютних ризиків.
Ф’ючерсна угода є законною угодою між покупцем (продавцем) і біржою або її кліринговою палатою. Дату виконання умов угоди називають датою поставки, а ціну базового активу – ціною поставки.
Стандартні терміни виконання ф’ючерсних угод на біржах – березень, червень, вересень і грудень. Тривалість ф’ючерсного контракту теж стандартизована: 3, 6, 9, 12 місяців. На відміну від форвардних угод, ф’ючерсні контракти, як правило, завершуються не фізичною передачею купленої чи проданої валюти, а ліквідацією довгої позиції до настання строку передачі валюти. За статистикою лише 2% ф’ючерсних контрактів завершується реальною поставкою валюти.
Опціон – один з видів строкових угод, які можуть укладатись як на біржовому, так і на позабіржовому ринках. Залежно від прав, що надають власнику опціону, іх поділяють на опціони PUT (на продаж) та опціони CALL (на купівлю).
Опціон PUT (на продаж) – дає власнику (покупцю) опціону право на продаж через визначений час за наперед обумовленою ціною певного виду фінансового активу. Продавець опціону PUT зобов’язаний купити такий актив у покупця опціону.
Опціон CALL (на купівлю) – дає власнику право на купівлю через визначений час за встановленою ціною певного активу, який йому зобов’язаний продати продавець опціону.
В той час, коли форвардні та ф’ючерсні угоди є обов’язковими для виконання обома учасниками угоди, опціон дає власнику право виконати або не виконати угоду, а для продавця є обов’язковим для виконання. Опціон виконується, коли ситуація на ринку сприятлива для покупця і не сприятлива для продавця. Продавець опціону приймає на себе ризики, пов’язані з з несприятливими ціновими змінами на ринку і за це отримує від покупця винагороду – премію, яку називають ціною опціону. Ціну активу, зафіксовану в опціонному контракті, за якою буде продано актив, називають страйковою ціною або ціною виконання.
Опціонні угоди укладаються як на біржовому, так і на позабіржовому ринку. Біржовий опціонний контракт – це дериватив, згідно з яким на біржовому ринку одна сторона контракту має право, але не зобов’язання, купити фіксовану кількість активів за ціною, зафіксованою на момент укладення угоди. Друга сторона контракту зобов’язується продати чи купити фіксовану кількість активів за ціною виконання. Опцони на біржовому ринку відрізняються від позабіржових такими ознаками:
біржові опціони мають стандартизовані страйкові ціни та дати виконання;
витрати по проведенню операцій на біржовому ринку значно менші від витрат на ведення операцій поза біржою;
опціони, що перебувають в обігу на біржі, більш ліквідні, ніж позабіржові;
ринок позабіржових контрактів є досить обмеженим.
Угоди своп - угоди між двома учасниками ринку про обмін у майбутньому платежами відповідно до умов угоди. Фактично своп полягає в зміні грошового потоку з одними характеристиками на грошовий потік з іншими характеристиками.
Угоди своп укладаються на період від від кількох років до десятків років з метою усунення валютного або процентного ризику, а також у цілях арбітражу. Часто в угодах своп беруть участь фінансові посередники (комерційні банки), що виступають гарантами виконання умов угоди, приймаючи на себе ризики несплати та валютні ризики. Вони стають третьою стороною угоди і отримують винагороду.
Існують різні види свопів:
Стандартний своп, укладений між двома партнерами, що не містить ніяких додаткових умов, називають простим. Своп, в якому беруть участь кілька сторін і кілька валют, є складним (структурованим).
Своп, укладений між двома партнерами, передбачувана сума якого рівномірно зменшується з наближенням терміну закінчення угоди, називають амортизуючим. Своп, передбачувана сума якого рівномірно збільшується, називається наростаючим.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42