Конспект лекцій з курсу Введення у фінансову діяльність (частина 1)
Суб’єкти фінансової діяльності
Здійснювати фінансову діяльність та надавати фінансові послуги можуть фінансові установи та фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності.
Всі суб’єкти фінансової діяльності поділяються на три групи:
контракті фінансові установи;
небанківські фінансово-кредитні установи;
держава (державні установи).
Контрактні фінансові інститути включають:
інвестиційні трасти,
пенсійні фонди,
фінансові компанії,
позичково-ощадні асоціації,
благодійні фонди.
Небанківські фінансово-кредитні установи – це установи кредитної системи небанківського типу, що акумулюють грошові доходи, капітали та заощадження населення, підприємств, держави, спеціалізуючись на виконання кількох операцій або обслуговуючи обмежене коло клієнтів.
До небанківських фінансових посередників належать:
фондові біржі;
страхові компанії;
кредитні спілки;
лізингові компанії;
довірчі товариства;
вузькопрофільні фінансові посередники.
Розвитку та зростанню ролі небанківських фінансових посередників на фінансовому ринку сприяють три основні причини: ріст доходів населення; активний розвиток ринку цінних паперів; надання цими установами спеціальних послуг, яких не можуть надавати банки.
Ринкові процеси в Україні відбуваються в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів, необхідних для розвитку економіки. Однією з пріоритетних функцій держави і суспільства є гарантування прав та визначення нормативно-законодавчих основ фінансової діяльності. При формуванні фінансового потенціалу та засобів його використання завданнями державного регулювання фінансової діяльності є забезпечення позичальників капіталу і фінансових посередників з метою стабільного розвитку і функціонування цього ринку.
Таким чином, держава повинна провадити єдину ефективну державну політику у сфері фінансової діяльності: сприяти захисту інтересів учасників фінансової діяльності; створювати сприятливі умови для розвитку та функціонування фінансових посередників; здійснювати контроль за прозорістю та відкритістю ринків фінансових послуг тощо.
Крім виконання регулюючих функцій щодо фінансової діяльності, держава також може сама займатися фінансовою діяльністю. Для фінансової діяльності держави властиві такі організаційно-правові особливості:
Фінансова діяльність базується на відповідних принципах. До них можна віднести такі: принцип законності, принцип публічності фінансової діяльності; принцип гласності; принцип плановості; принцип розподілу функцій представницької та виконавчої влад; принцип пріоритетності представницьких органів влади перед виконавчими органами; принцип пріоритетності публічних видатків по відношенню до доходів бюджету; принцип обліку та контролю.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42