Главная->Введення у фінансову діяльність->Содержание->Діяльність вузькопрофільних фінансових посередників

Конспект лекцій з курсу Введення у фінансову діяльність (частина 1)

Діяльність вузькопрофільних фінансових посередників

Факторинг (від англійського factor – агент, посередник) – це придбання банком або спеціалізованою факторинговою компанією грошових вимог постачальника до покупця та їх інкасація за певну винагороду.

Механізм здійснення факторингових операцій передбачає такі дії:

придбання факторинговою компанією (фактор-фірмою) платіжних вимог до покупців у своїх клієнтів на умовах негайної оплати клієнту 80 - 90% вартості відфактурованих поставок;

оплату в строго визначений термін іншої частини вартості з відрахуванням комісійних та відсотків за кредит, незалежно від надходження виручки від покупців. Платіж, який надходить потім від покупця, повністю зараховується на рахунок фактор-компанії.

В умовах міжнародних відносин кредитний ризик постачальника особливо зростає при постачанні товарів на експорт, що пов'язано з більшими труднощами оцінки платоспроможності іноземних клієнтів, тривалішими строками документу та товарообігу, факторами політичної нестабільності в країнах-учасницях цих відносин.

Специфіка міжнародного факторингу полягає у тому, що при роботі з експортером факторингова компанія, як правило, укладає угоду з факторинговою компанією країни імпортера та передає їй частину своїх функцій. У свою чергу, вона виконує роботу, пов'язану з дорученнями іноземної факторингової компанії. Такий зустрічний факторинг має назву взаємного або двофакторного. Його переваги зумовлені тим, що для кожної з компаній, які обслуговують імпортерів, боргові вимоги є внутрішніми, а не зовнішніми. Це значно спрощує процедури визначення кредитоспроможності імпортера, страхування ризиків, інкасування бонових вимог та ін.

Наприкінці 50-х років ХХ сторіччя виник новий тип фінансово-кредитних відносин – форфейтинг (від французького a` forfeit – відмова від прав). Ця операція одержала розповсюдження у зовнішній торгівлі, де вона послугувала важливим стимулюючим фактором розвитку. Відмітимо, що немає жодних вагомих причин, що заважають її застосуванню й у внутрішньодержавній торгівлі.

До форфейтингу долучаються при продажу якого-небудь великого об’єкту (комплект обладнання, судно, підприємство, велика партія товару тощо). Покупець (імпортер) купує товар в умовах, коли у нього немає відповідних грошових ресурсів. Разом з тим, продавець (експортер) також не може відкласти отримання грошей на майбутнє й продати товар у кредит. Протиріччя вирішується наступним чином. Покупець виписує комплект векселів на суму, рівну вартості товару плюс відсотки за кредит, який ніби надається покупцеві продавцем.

Операція форфейтингу пов’язує інтереси продавця, покупця й банку. В якості четвертого агента угоди іноді виступає гарант-банк покупця, що гарантує погашення заборгованості по векселях.

Комерційна концесія (франчайзинг) – це фінансово-економічні відносини, що полягають в наданні однією стороною (як правило, більшим підприємством) іншій прав на використання певних нематеріальних активів і комплексу специфічних послуг, пов’язаних із цими правами, в обмін на разову грошову винагороду та/або періодичні грошові виплати (роялті) на засадах партнерства на взаємовигідних умовах.

На сьогоднішній день ціна франшизи, яку пропонують іноземні компанії-франчайзери, варіюється у межах 10-200 тисяч доларів (наприклад, першочергові інвестиції франчайзі у заклади харчування можуть скласти порядку 10-50 тис. дол.., вартість франшизи сучасної АЗС складає мінімум 150 тис. дол..). Що стосується суми щомісячного роялті, то вона залежить від багатьох факторів і може бути встановлена як у відсотковому відношенні до прибутку (8-40%), так і у вигляді грошової премії (в середньому близько 500 доларів).

В останні десятиліття у світі з’явились багато альтернативних форм залучення капіталу, серед яких варто виділити толінг (залучення оборотного капіталу – сировини, матеріалів тощо), секьюритизацію (залучення фінансового капіталу), аутстаффінг (залучення людського капіталу) тощо.

	Толінг, або виробництво продукції з давальницької сировини, одержав широке поширення у світовій економічній практиці й узаконений Всесвітньою торговельною організацією (ВТО) як одна з форм міжнародного поділу праці.
	Визначень секьюритизації існує багато, але сутність її в класичному вигляді незмінна – це фінансування шляхом перетворення неліквідних активів у високоліквідні папери.
	У наш час існує така послуга, як аутстаффінг, або лізинг персоналу, покликана допомогти керівникові вирішити проблеми, що виникають при роботі з кадрами, скоротити ймовірність виникнення ризиків і адміністративні видатки, які несе компанія. Суть цієї послуги полягає в тім, що кадрове агентство виступає в ролі провайдера або формального роботодавця.

При розробці політики управління привабленням фінансових ресурсів необхідно враховувати можливість застосування того чи іншого альтернативного механізму залучення активів. Правильно підібраний фінансовий інструментарій дозволить не тільки знизити вартість залучуваних фінансових ресурсів підприємства, але й мінімізувати інвестиційні ризики компанії.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42

Категорії

Конспект лекцій з курсу Введення у фінансову діяльність (частина 1)

Схожі підручники