Главная->Введення у фінансову діяльність->Содержание->Фінансова діяльність інвестиційних установ

Конспект лекцій з курсу Введення у фінансову діяльність (частина 1)

Фінансова діяльність інвестиційних установ

Інститути фінансового посередництва нерозривно пов'язані з функціонуванням інвестиційного ринку, розвитком його видів і сегментів, станом його кон'юнктури.

Інвестиційний ринок представляє собою ринок, на якому об'єктами купівлі-продажу виступають різноманітні інвестиційні товари та інструменти, а також інвестиційні послуги, що забезпечують процес реального і фінансового інвестування.

В економічній системі країни, що функціонує на ринкових принципах, інвестиційний ринок відіграє велику роль, яка визначається наступними функціями:

1. Активною мобілізацією тимчасово вільного капіталу з різноманітних джерел.

2. Ефективним розподілом акумульованого вільного капіталу між численними кінцевими його споживачами.

3. Визначенням найбільш ефективних напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері.

4. Формуванням ринкових цін на окремі інвестиційні товари, інструменти і послуги, що найбільш ефективно відображають співвідношення між їх пропозицією і попитом, яке склалося.

5. Здійснення кваліфікованого посередництва між продавцем і покупцем інвестиційних товарів та інструментів.

6. Формуванням умов для мінімізації інвестиційного і комерційного ризику.

7. Прискоренням обігу капіталу, яке сприяє активізації економічних процесів.

На інвестиційному ринку діють різноманітні учасники, функції яких визначаються цілями їх діяльності та ступенем участі у здійсненні окремих угод. Склад основних учасників інвестиційного ринку варіюється в залежності від форм здійснення угод. Загалом основні учасники інвестиційного ринку диференціюються на дві групи:

1) Продавці і покупці інвестиційних товарів, інструментів і послуг;

2) Інвестиційні (фінансові) посередники.

Окрім основних учасників інвестиційного ринку, що приймають безпосередню участь у здійсненні угод, до складу його суб'єктів відносяться численні учасники, що здійснюють допоміжні функції (рис. 1).

Інвестиційні посередники складають доволі численну групу основних учасників інвестиційного ринку, що забезпечує посередницький зв'язок між покупцями і продавцями інвестиційних послуг. Певна частина інвестиційних посередників сама може виступати на інвестиційному ринку в ролі покупця або продавця.

Інвестиційно-фінансові посередники, що здійснюють виключно брокерську діяльність, є професійними учасниками інвестиційного ринку, діяльність яких підлягає обов'язковому ліцензуванню. Основною функцією таких посередників є надання допомоги як продавцям, так і покупцям інвестиційних товарів, інструментів і послуг у здійсненні діяльності на інвестиційному ринку. Інвестиційно-фінансовий посередник, що здійснює брокерську діяльність, бере участь у підписанні угод в якості повіреного (на основі договору-доручення від клієнта) або в якості комісіонера (на основі договору комісії).

Цю групу інвестиційно-фінансових посередників представляє чисельний інститут товарних і фінансових брокерів, які здійснюють свою діяльність як на організованому (біржовому), так і на неорганізованому (позабіржовому) інвестиційних ринках. В якості брокерів у відповідності до законодавства можуть виступати як юридичні особи (брокерські контори і фірми), так і фізичні особи.

Інвестиційно-фінансові посередники, що здійснюють дилерську діяльність, також є професійними учасниками інвестиційного ринку. Основною функцією таких посередників є купівля-продаж інвестиційних товарів та інструментів від свого імені і за свій рахунок з метою одержання прибутку від різниці в цінах. За рахунок здійснення спекулятивних дилерських операцій багато в чому забезпечується страхування цінового ризику на інвестиційному ринку.

Цю групу інвестиційно-фінансових посередників представляють інвестиційні і кредитно-фінансові інститути, основними з яких є:

• спеціалізовані відділи комерційних банків;

• інвестиційні компанії (підприємства-торговці цінними паперами, які, крім ведення посередницьких операцій на фондовому ринку можуть залучати кошти для здійснення спільного інвестування шляхом емісії і розміщення власних цінних паперів);

• інвестиційні фонди (юридичні особи, створені у формі акціонерного товариства, що акумулюють кошті дрібних індивідуальних інвесторів для здійснення спільного інвестування. Інвестиційні фонди діляться на відкриті, створювані на невизначений термін і здійснюючі викуп власних цінних паперів у строки, встановлені інвестиційною декларацією; і закриті, створювані на певний термін і здійснюючі розрахунки за власними цінними паперами по закінченні періоду діяльності;

• інвестиційні дилери або андерайтери (спеціальні банківські установи або компанії, що займаються первинним продажем емітованих акцій і облігацій шляхом купівлі нових їх місій та організації підписки (реалізації) їх учасникам вторинного фондового ринку дрібними партіями);

• трастові компанії або інвестиційні управляючі (інвестиційно-фінансові посередники, що здійснюють довірче управління цінними паперами або грошовими коштами, переданими їх у володіння третіми особами з метою інвестування в цінні папери);

• фінансово-промислові групи або фінансові холдингові компанії (материнські компанії, яким належать підприємства, інвестиційні і страхові фірми, кредитно-фінансові установи та інші учасники, що функціонують у вигляді дочірніх її підприємств. Материнській компанії, що очолює фінансово-промислову групу, належить звичайно контрольний пакет акцій дочірніх підприємств);

• інвестиційно-фінансовий дім або інвестиційно-фінансовий супермаркет (інвестиційний інститут, що здійснює посередницьку діяльність н різноманітних інвестиційних ринках і надає комплексні інвестиційні послуги своїм клієнтам);

• страхові компанії і пенсійні фонди;

• інші інвестиційні і кредитно-фінансові інститути.

Як було зазначено, інвестиційні фонди поділяються на фонди відкритого та закритого типів. Зупинимось на їх характеристиці детальніше.

Інвестиційний фонд вважається фондом відкритого типу, якщо він (або компанія з управління його активами) бере на себе зобов'язання в будь-який час на вимогу інвесторів викупити цінні папери, емітовані цим фондом (або компанією з управління його активами).

Дивіденди за цінними паперами інвестиційного фонду відкритого типу не нараховуються і не сплачуються. Активи відкритого фонду повинні бути диверсифіковані відповідно до вимог законодавства. При проведенні відкритої підписки на акції відкритого фонду не менше 10% активів повинні утримуватися в грошових коштах, які зберігаються на спеціальних депозитних рахунках.

Інвестиційний фонд вважається фондом закритого типу, якщо він (або компанія з управління його активами) не бере на себе зобов'язання викуповувати цінні папери, емітовані цим фондом (або компанією з управління його активами) до моменту його реорганізації чи ліквідації.

Фонд закритого типу може бути лише строковим.

Окрім того, існує третій вид інвестиційних фондів.

Так, якщо інвестиційний фонд (або компанія з управління його активами) бере на себе зобов'язання на вимогу інвесторів викупити цінні папери, емітовані цим фондом (або компанією з управління його активами), протягом обумовленого у проспекті емісії строку (але не рідше одного разу на рік), то такий фонд називається фондом інтервального типу.

Визначення цілей фінансового інвестування й типу інвестиційного портфеля, що реалізує обрану політику, дозволяє перейти до безпосереднього формування інвестиційного портфеля шляхом включення в нього відповідних фінансових інструментів.

Процес формування інвестиційного портфеля здійснюється за наступними основними етапами (рис. 2).

Під оперативним управлінням реструктуризацією портфеля фінансових інвестицій розуміють обґрунтування і реалізацію управлінських рішень, що забезпечують підтримання цільової інвестиційної спрямованості сформованого портфеля за параметрами його доходності, ризику і ліквідності шляхом ротації окремих його інструментів.

Складність оперативного управління портфелем фінансових інвестицій визначає необхідність широкого використання в цьому процесі сучасних комп'ютерних технологій. Програмні продукти, пов'язані з використанням таких технологій, повинні забезпечувати моніторинг основних параметрів окремих фінансових інструментів і портфеля фінансових інвестицій в цілому, визначати напрями і строки реструктуризації портфеля за основними видами і різновидами фінансових інструментів, формувати найбільш ефективні альтернативні проекти наказів брокеру на здійснення необхідних угод.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42

Категорії

Конспект лекцій з курсу Введення у фінансову діяльність (частина 1)

Схожі підручники