Історія педагогіки (частина 3)
5. ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ВЧИТЕЛЯ-ВИХОВАТЕЛЯ ТА ЙОГО ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ
А.Макаренко високо оцінював роль вчителя в суспільстві, називаючи його "інженером дитячих душ". Він вказує шляхи формування педагогічної майстерності, а саме:
• розвиток вміння вчителя "читати за обличчям" вихованців, за їхніми жестами. внутрішнім станом, намірами тощо;
• формування вміння керувати своєю мімікою, поведінкою, жестами;
• формування мовної техніки, постановка голосу;
• розвиток емоційно-вольових якостей і комунікативних умінь;
• акторська підготовка, вміння грати в дитячому колективі, розігрувати педагогічний гнів, йти на педагогічно доцільний ризик;
• підготовка до подолання опору вихованців виховним впливам;
• психологічна підготовка, формування дослідницьких вмінь майбутнього вчителя.
Про ці напрямки педагогічної творчості вчителя вчений писав у "Педагогічній поемі", у "Прапорах на баштах" та у численних своїх статгях, зокрема, у "Деяких висновках з мого педагогічного досвіду" і у "Проблемах шкільного радянського виховання".
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57