Історія педагогіки (частина 3)
3. ПЕДАГОГІЧНІІДЕЇ ЛЕСІУКРАЇНКИ
Леся Українка (Лариса Петріена Косач-Кеітка) (1871 1913) видатна українська поетеса, громадський діяч. Народилася у м.Новоград-Волинському.
Леся Українка була не просто талановитим поетом, але й драматургом, прозаїком, перекладачем, публіцистом. В питаннях освіти ії турбував напрямок діяльносгі українських буржуазних націоналісгів по організації шкіл для народу.
У нарисі "Школа" вона виступала проти злочинної політики царизму, що була спрямована на обмеження бюджетних асигнувань для народних шкіл, на пригноблення вчителів та учнів.
3 раннього дитинства Леся Українка цікавилась питанням освіти і культури. У 19 років вона написала для своїх молодших сестер підручник "Древня історія східних народів", що був надрукований після смерті поетеси у 1918 році.
Велику увагу у своїх публіцистичних творах вона приділяла розгляду ролі вчителя в народній школі. Про ідеал вчителя вона пише в листах до А.С.Макарової: "Уже одно то, что в школе есть человек неплохой, не черствая педантка, и притом честная, есть большая польза для детей".
Мету сімейного виховання Леся Українка вбачала у формуванні громадянина-борця. В оповіданні "Помилка" письменниця приходить до висновку, що досягти цієї цілі можливо тільки розвиваючи природні здібності дитини.
Леся Українка також займалася питанням освіти дорослих, наполягаючи на організації колективних читань для народу. 3 цією метою нею бувскладений каталог видань для таких читань. Спадщина Лесі Українки є цінним вкладом не тільки в скарбницю української та світової літератури, але й прогресивної педагогічної думки.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57