Deprecated: mysql_connect(): The mysql extension is deprecated and will be removed in the future: use mysqli or PDO instead in /home/studb20/public_html/index.php on line 4
 Економічна теорія монополістичної конкуренціїЕдвара Хейстінгса Чемберліна - М.М. Теліщук - Історія економіки та економічної думки - Studbook
ГоловнаЗворотній зв'язок

Категорії

загрузка...
Главная->Історія економіки та економічної думки->Содержание->Економічна теорія монополістичної конкуренціїЕдвара Хейстінгса Чемберліна

М.М. Теліщук - Історія економіки та економічної думки

Економічна теорія монополістичної конкуренціїЕдвара Хейстінгса Чемберліна

 

Економічна дійсність початку 20 століття, зокрема активний процес монополізації світового виробництва, зумовили розвиток теорії монополістичної і недосконалої конкуренції.

Основоположником монополістичної конкуренції став професор Гарвардського університету Едвар Чемберлін, який 1933 року опублікував працю “Теорія монополістичної конкуренції”.

Сутність нових теоретичних ідей, висловлених у даній праці Е. Чемберленом, полягає в тому, що основною умовою оволодіння ринком, або суттю монополії, є контроль над пропозицією, а отже, над ціною, який досягається взаємозаміною конкуруючих товарів, тобто “диференціацією продукції.” Про становище всіх продавців правомірно говорити як про конкуруючих монополістів в умовах “монополістичної конкуренції”.

“Разом з диференціацією з’являється монополія, і в міру посилення диференціації елементи монополії стають більш значущими. Скрізь, де певною мірою існує диференціація, кожний про­давець має абсолютну монополію на власний продукт, але разом з тим зазнає конкуренції з боку більш або менш недосконалих за­мінників”.

Основною ознакою диференційованого продукту є наявність у товарі (або послузі) одного з продавців істотної відмітної ознаки. Ця ознака для покупця може бути як реальною, так і уявною, основне, щоб вона приводила до віддання переваги саме його продукту.

“Там, де існує така диференціація, покупці будуть об’єдну­ватися з продавцями не з волі випадку і не безладно (як це від­бувається при чистій конкуренції), а відповідно до вибору на основі переваг певного товару”.

Розвиваючи ідеї про процес “диференціації продукту”, Е. Чем­берлін обґрунтовує зростаючий вплив на нього нецінових факторів конкуренції (якість товару, реклама, вигідне місцезнаходження продавця, репутація фірми, ділова спритність, ділові зв’язки з клієнтами тощо).

“Диференціація може ґрунтуватися на певних особливостях самого продукту, таких, як особливі властивості – фабричні марки, фірмові знаки, своєрідність упаковки або тари, або ж таких, як індивідуальні особливості, які належать до якості, форми, кольору або стилю”.

Аналізуючи категорії “чистої конкуренції” та “монополістичної конкуренції”, Е. Чемберлін пише: “При чистій конкуренції ринок кожного продавця зливається з ринками його суперників, за умов монополістичної конкуренції, доводиться рахуватися з тим, що цей ринок відокремлений від інших так, що в сукупності вони являють собою не єдиний ринок багатьох продавців, а мере­жу взаємоповязаних ринків, розподілених між продавцями по одному на кожного”. Отже, в умовах теоретичного існування чистої конкуренції будь-який продавець може продати стільки товарів, скільки захоче, але по ціні загальнодіючій, в умовах монополістичної конкуренції обсяг збуту товарів “лімітований” і визначається такими факторами:

– ціною;

– особливостями продукту;

– витратами на рекламу.

На думку Е. Чемберліна, замість нереальної категорії “чиста конкуренція”, яка є штучною абстракцією, правомірно ввести категорію “монополістична конкуренція”, за якої продавці завжди зберігають можливість конкурувати між собою, маніпулюючи ціною та контролюючи її рівень, і бути господарями “на своєму ринку”.

Чемберлін та прихильники теорії монополістичної конкуренції висунули положення про збереження конкуренції і при “груповій монополії“, яка передбачає розподіл сфер впливу на ринку між партнерами-конкурентами з метою реалізації неоднорідної (диференційованої) товарної продукції без зниження цін до рівня обмежених витрат.

Іншою характерною особливістю сучасної редакції теоретичних положень Е. Чемберліна є розгляд поряд із “диференціацією продукту“, тобто його виключною ознакою, таких додаткових не­цінових умов посилення монополістичної конкуренції, як техніч­не вдосконалення, досягнуте окремим виробником; особливе обслуговування покупців, які створюють фірмі респектабельну репутацію тощо.

 

 

96