Главная->Регіональна економіка->Содержание->Економічні зв'язки України з країнами СНД

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА (частина 3)

Економічні зв'язки України з країнами СНД

З розпадом центральної (союзної) влади після серпневих подій 1991 р. у Москві, для підписання нового союзного договору уряд створив новий проект - Союз Суверенних Держав (ССД), який став майбутньою копією Біловезьких угод 1992 р. про СНД.

До складу Співдружності увійшли такі країни: Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменистан, Узбекистан, Україна.

Складовою частиною перехідної концепції формування міжнародних економічних відносин є розвиток інституційних та правових основ СНД. Утворення нових держав визначило організаційно-правові засади Співдружності, які знайшли відображення в Угодах про координаційні інститути, Декларації про дотримання принципів співробітництва та в інших документах, прийнятих на початку існування Співдружності. Був створений Економічний суд СНД, який вирішує питання суперечок у разі невиконання економічних зобов’язань, передбачених угодами й іншими актами Співдружності, а також суперечок згідно з нормативними актами, що приймаються країнами-учасницями.

Угодами, прийнятими в 1992 р., передбачене створення більше 40 координаційних інститутів Співдружності, зокрема: Консультативна економічна робоча комісія при Раді глав держав і Раді глав урядів, Правова консультативна Рада, Міждержавний банк, Митна рада, Рада керівників статистичних служб і Статистичний комітет.

У галузі військової політики діє Рада міністрів оборони Співдружності, Рада колективної безпеки держав, Рада командуючих прикордонними військами. Відповідно до підписаних угод утворені органи галузевого співробітництва, а саме: рада із залізничного транспорту, електроенергетична рада, міждержавні ради із космосу, науково-технічної інформації, гідрометеорології, науково-технічна й економічна ради.

Особлива роль у створенні законодавчої бази для успішної діяльності СНД належить національним парламентам, які, з одного боку, мають вести роботу щодо ратифікації договорів і угод, прийнятих урядами, а з іншого - реалізовувати в законодавстві ті умови, з яких досягнуті угоди. Тут чільне місце займає міжпарламентська Асамблея учасників СНД, яка, створюючи модельне законодавство, допомагає національним парламентам збалансовувати нормативну базу з метою інтеграції та співробітництва.

Незважаючи на спільність історичного розвитку, технологічну взаємозалежність, інтеграційні процеси на постсоціалістичному просторі відбувалося вкрай повільно та непослідовно. Нині доводиться констатувати, що рівень економічного зближення і відповідаючого йому взаємного політичного довір’я всередині СНД не вийшов за межі першої стадії інтеграції - утворення зони вільної торгівлі. Крім того, не виконуються повною мірою й умови, що відповідають цій стадії.

У вересні 1993 р. країни СНД підписали договір про створення Економічного Союзу, у межах якого було заплановано послідовне поглиблення економічної інтеграції, що передбачає поетапний рух держав-учасниць від зони вільної торгівлі до спільного ринку товарів, послуг, праці та капіталу. Подальший розвиток положення цього договору отримали в квітні 1994 р., коли Казахстан, Киргизія й Узбекистан підписали договір про створення єдиного економічного простору. У березні 1996 р. був підписаний договір між

Білоруссю, Казахстаном, Киргизією і Росією про поглиблення інтеграції в економічних і гуманітарних галузях, а в квітні 1996 р. - між Білоруссю і Росією про утворення глибоко інтегрованої політичної та економічної Спільноти, на основі якої через рік був створений Союз Білорусі та Росії.

2 квітня 1996 р. президентами Росії та Білорусі був підписаний Договір про утворення Спільноти. Для створення єдиного економічного простору, ефективного функціонування спільного ринку і вільного переміщення товарів, послуг, капіталів і робочої сили передбачалося до кінця 1997 р. синхронізувати етапи, строки і глибину економічних реформ, створити єдину нормативно-правову базу для усунення міждержавних бар’єрів і обмежень щодо рівних можливостей для вільної економічної діяльності, завершити створення спільного митного простору з об’єднаною службою управління, а також уніфікувати грошово-кредитні і бюджетні системи для створення умов запровадження спільної валюти. Після підписання Договору були сформовані робочі органи Спільноти: Вища Рада, Виконавчий комітет, Парламентські збори, Комісія з науково-технічного співробітництва.

Значним кроком до досягнення єдності та інтеграції стане формування Платіжного союзу, вдосконалення в його рамках платіжно-розрахункових і кредитно-фінансових відносин. Важлива роль відводиться міждержавним фінансово-промисловим групам (МФПГ).

В інтересах поглиблення інтеграційних процесів затверджена і реалізується Програма синхронізації та єдиної спрямованості економічних реформ у двох країнах, яка передбачає узгодження національних програм і правових актів з питань приватизації, розвитку грошово-кредитної та податкової сфер, фондових ринків і тощо.

Що стосується утвореного в березні 1996 р. митного “союзу п’яти” у складі Росії, Білорусі, Казахстану, Киргизії, а з 1998 р. і Таджикистану, то об’єднання цих держав почало формуватися 6 січня 1995 р. з часу підписання Угоди про Митний союз між Росією і Білоруссю, а також Угоди про Митний союз між Росією, Білоруссю і Казахстаном від 20 січня 1995 р.

Киргизстан приєднався до цих угод 29 березня 1996 р. Тоді ж цими державами було підписано Договір про поглиблення інтеграції в економічній

і гуманітарній галузях. 26 лютого 1999 р. до угод про Митний союз і до названого Договору приєднався Таджикистан.

Згідно з Договором про поглиблення інтеграції в економічній та гуманітарній галузях були затверджені спільні органи управління інтеграцією: Міждержавна Рада, Інтеграційний Комітет (постійно діючий виконавчий орган), Міжпарламентський Комітет. Інтеграційний Комітет у грудні 1996 р. був наділений ще й функціями виконавчого органу Митного союзу. Для становлення ефективного митного союзу слід формувати спільні органи з поступовим набуттям ними наднаціональних повноважень.

Центральноазіатська економічна спільнота (“четвірка”) розпочала свою діяльність 10 лютого 1994 р., коли Казахстаном, Киргизстаном і Узбекистаном було укладено Договір про створення єдиного економічного простору, а 26 березня 1998 р. до Договору приєднався Таджикистан.

У рамках Договору 1994 р. було створено Міждержавну раду та її Виконавчий комітет, а потім - Центральноазіатський банк розвитку і співробітництва. Розроблену Програму економічного співробітництва, якою передбачено створення міждержавних консорціумів у галузі електроенергетики, вжиття заходів із раціонального використання водних ресурсів, видобутку і переробки мінерально-сировинних ресурсів.

Держави Центральної Азії мають багато спільного в історії, культурі, мові, релігії. Триває спільний пошук розв’язання проблем регіонального розвитку. Але економічній інтеграції цих держав заважає аграрно- сировинний тип їхніх економік. Тому терміни реалізації концепції створення єдиного економічного простору на території цих держав будуть визначатися структурним реформуванням їх економік і залежати від рівня їх соціально- економічного розвитку.

Офіційно створення альянсу Грузії, України, Азербайджану і Молдови (ГУАМ) бере початок з Комюніке про співробітництво, підписане 1997 р. главами цих держав на зустрічі в рамках Ради Європи в Страсбурзі. У цьому документі глави держав декларували готовність до економічного і політичного співробітництва. Утворення цього альянсу можна пояснити певними політичними й економічними причинами, зокрема: потребою у об’єднанні зусиль і координації діяльності для реалізації проектів євразійського і транскавказького транспортних коридорів; налагодженні спільного економічного співробітництва; об’єднанні позицій у сфері політичної взаємодії між собою та ставленні до НАТО; співробітництві з питань боротьби з сепаратизмом і регіональними конфліктами. Стратегічне партнерство держав цього альянсу, крім геополітичних міркувань, координації торгово-економічного співробітництва в рамках ГУАМ, дозволяє Азербайджану мати постійних споживачів нафти і зручний маршрут для її експорту, а Грузії, Україні і Молдові - отримати доступ до альтернативних джерел енергоресурсів і стати важливою ланкою в їх транзиті.

Таким чином, незважаючи на те, що за останні роки між колишніми радянськими республіками встановились і нині переважають двосторонні економічні відносини, на пострадянському просторі в рамках СНД виникли об’єднання окремих держав (союзи, партнерства, альянси): Союз Білорусі та Росії - “двійка”, Центральноазіатська Економічна Спільнота Казахстану, Киргизстану, Таджикистану й Узбекистану - “четвірка”, Митний союз Білорусі, Росії, Казахстану, Киргизстану, Таджикистану - “п’ятірка”, альянс Грузії, України, Азербайджану і Молдови - “ГУАМ”.

В Україні для введення в дію напрацьованої в рамках СНД нормативно- правової бази щодо забезпечення функціонування зони вільної торгівлі були прийняті: Закон України “Про ратифікацію Угоди про основні напрями співробітництва держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі захисту прав споживачів” від 7 березня 2002 р. №3102-111; Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Угоди між державами- учасницями Співдружності Незалежних Держав про співробітництво і взаємну допомогу з питань додержання податкового законодавства і взаємну допомогу з питань додержання податкового законодавства і боротьби з порушенням у цій сфері” від 28 лютого 2002 р. № 226; Договір про забезпечення паралельної роботи електроенергетичних систем держав- учасниць Співдружності Незалежних Держав (постанова Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2002 р. № 85); Угода про транзит електричної енергії держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав (постанова Кабінету Міністрів України від 24 січня 2002 р. №87); Договір про проведення узгодженої антимонопольної політики (постанова КМУ від 1 червня 2002 р. №758).

Країни СНД - це основні торговельні партнери України, яких пов’язують сталі відносини, як на двосторонній, так і на багатосторонній основі. З цими країнами напрацьовано достатня договірно-правову базу, що створює належні умови для подальшого розвитку взаємовигідних економічних відносин. Частка товарообігу України із вказаними країнами становить близько 40 % від усього товарообігу товарів і послуг, у тому числі частка експорту - близько 30 %, а імпорту - 51,5 %.

Товарообіг з країнами СНД (товари та послуги) у 2001 р. становив

15892.3млн. дол. США (106,7 % до рівня 2000 р.), в тому числі: експорт -

6827.3 млн. дол. США (102,8 %); а імпорт - 9 065 млн. дол. США (109,8 %).

За 6 місяців 2002 р. загальний товарообіг з країнами СНД становив

7219.4 млн. дол. США і зменшився порівняно з аналогічним періодом 2001 р. на 10,8 %. При цьому, експорт товарів у порівнянні з аналогічним періодом

2001 р. зменшився на 19 %, а імпорт - на 3,9 %. Від’ємне сальдо становить 1253,0 млн. дол. США.

Серед країн СНД найважливішим партнером України є Російська Федерація, зовнішньоторговельний оборот товарів з якою за січень-липень

2003 р. збільшився на 36,6 % і становив 6,8 млрд. дол. США.

Географічна близькість України і Росії, тривалі історичні, політичні, економічні та культурні відносини, існування технологічної та ресурсної взаємозалежності окремих галузей і виробництв впливають на відносини двох держав.

Для надання нового імпульсу інтенсифікації економічного співробітництва з традиційними економічними партнерами, Україною підписано документи про формування Єдиного економічного простору з Росією, Білоруссю, Казахстаном.

Основною метою державної політики є створення умов для забезпечення сталого збільшення товарообігу з Російською Федерацією та країнами СНД.

Реалізація цієї мети вимагає вжити певних заходів державної політики: ^ продовжити роботу щодо вдосконалення нормативно-правової бази двосторонніх відносин в рамках імплементації положень нової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про вільну торгівлю;

^ актуалізувати заходи з виконання Програми економічного співробітництва між Україною і Російською Федерацією на 1998-2007 рр.;

^ сприяти реалізації та контролювати виконання довгострокової Програми міжрегіонального та прикордонного співробітництва

України і Російської Федерації на 2001-2007 роки;

^ продовжити роботу з формування нормативно-правової бази щодо створення зони вільної торгівлі країн СНД.

Негативним моментом розвитку інтеграційних процесів є те, що не підписуються необхідні для співробітництва нові угоди і договори, а багато підписаних за минулі роки документів залишаються нереалізованими через те, що не створений механізм інкорпорування цих спільних актів у національні законодавства, а без цього, як показує світовий досвід, інтеграційний процес приречений на застій і подальшу деградацію.

Через загальний спад виробництва виникає послідовна переорієнтація зовнішньої торгівлі країн СНД з близького на далеке зарубіжжя (табл. 11.1.).

Занепокоєння викликає також різке падіння наукоємності ВВП - одного з найважливіших показників конкурентоздатності сучасної економіки, тому виникає загроза для країн СНД втратити не тільки традиційні ринки збуту, але і перспективу подальшого технологічного розвитку. Міждержавна кооперація як на двосторонній, так і на багатосторонній основі є єдино можливим варіантом уникнення цього. Робота щодо розвитку науково-технічної кооперації має спрямовуватися на формування умов для такої кооперації, пошук шляхів створення єдиних фінансових фондів для реалізації спільних програм і проектів. При цьому основні зусилля слід зосередити на розвитку співробітництва в галузі високих технологій, оскільки саме тут розгортається найжорсткіша конкурентна боротьба, бо високі технології - це не тільки виробництво конкурентоздатної продукції, але і додатковий товар (ноу-хау), продукт синтезу інтелекту та передових науково-технічних ідей, який з кожним новим витком конкурентної боротьби набуває все більшої вартості. Основні транснаціональні угрупування в галузі високих технологій уже створені, тому доцільним для держав СНД є використання технологічної сумісності своїх економік, основи яких були закладені ще в Радянському Союзі.

Світовий досвід показує, що за умов ресурсного голоду технологічне оновлення економік країн СНД неможливе без формування повноцінного економічного союзу. Тільки прийняття узгоджених рішень з важливих питань економічної політики допоможе країнам СНД зберегти контроль на своїх ринках, створити сприятливі умови для розвитку і гармонійного взаємодоповнення національних господарств, підвищення добробуту своїх народів.

Зміцнюючи взаємовигідне економічне співробітництво, 11 країн Чорноморського басейну (Азербайджан, Албанія, Болгарія, Вірменія, Греція, Грузія, Молдова, Росія, Румунія, Туреччина та Україна) 30 червня 1994 р. у м. Тбілісі підписали Угоду про створення Чорноморського банку торгівлі та розвитку (ЧБТР).

Відповідно до цієї Угоди ЧБТР мав розпочати свою діяльність у 1995 р. Через брак коштів у країн-учасниць, політичну нестабільність активні переговори та процес ратифікації угоди країни-засновниці розпочали лише в

1996 р. Верховна Рада ратифікувала Угоду про створення ЧБТР 17 червня

1997 р.

			Експорт						Імпорт
	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002
Усього по країнах СНД	7405,0	5585,7	42023	3252,2	4497,5	4675,4	4377,4	11175,9	9879,4	7897,0	6743,2	8039,9	8832,2	8968,2
Азербайджан	88,3	87,6	89,9	29,4	40,8	45,6	104,7	О О©	47,0	27,7	33,8	23,8	8,2	5,3
Білорусь	722,5	825,5	548,0	345,7	272Д	244,3	261,2	384,5	391,4	352,9	343,5	601,9	407Д	262,8
Вірменія	25,2	10,7	8,4	11,6	12,1	22,1	33,4	4,0	8Д	4,5	1,8	3,4	10,6	7,4
Грузія	183,2	49,4	31,5	42,1	37,8	36,4	57,3	3,8	7,7	7,8	6,0	10,3	11,2	15,8
Казахстан	90,9	93,7	89,7	48,3	76,8	117,4	199,6	243,6	403,6	345,7	164,9	421,8	666,0	382,9
Киргизтан	8Л	4,3	12,3	13,7	6,2	5,2	6,1	9,6	8,7	10,6	7,5	2,4	2,6	4,3
Молдова, Республіка	237,8	294,4	180,4	122,8	176,3	274,4	302,1	72,6	73,8	51,1	24,8	35,3	64,3	56,2
Російська Федерація		о	(Л		ю		і—і	ЧО	о,	гн	<ч			т—Ч
		Гі										г.
	г~	со	ІЛ		ІЛ	о.	С\	'О	К			’З-	СП	Г'
		СІ	СІ	о\	і—і	о	00	т—І	СП	40	С\	м	1—1	.—н
	УГ,	о	о	СП	іг>		г*Н	оо	00	о		ос	00	СП
	УГ)	№	гч	<N1	сн	т	СП	00	\|>	г-	V»	V»	іл
Таджикистан	19,1	84,5	76,0	62,5	97,4	34,7	42,9	8,4	2,5	1,4	0,4	0,9	1,6	2,9
Туркменістан	274,0	176,6	121,1	102,1	148,4	106,5	112,9		972,3	1,3	481,0	946,2	1Г)	ІГі 00
		ІЛ	Ю	00 ¥-4
Узбекистан	178,7	235,9	139,5	77,6	114,0	109,3	68,1	60,8	126,4	29,7	87,3	178,0	193,0	27,8

Таблиця 11.1. Зовнішня торгівля товарами з країнами СНД (млн. дол. США)

Перше засідання Ради керуючих та Ради директорів ЧБТР відбулося у лютому 1998 р. у м. Салоніки (Греція). У ньому взяли участь представники всіх 11 країн-учасниць: голови центральних банків, заступники міністрів, дипломати, банкіри і тощо. Пріоритетними для банку мають стати питання, що стосуються транспортних сполучень (морських та сухопутних), енергетики (з урахуванням екологічних проблем), сільського господарства, торгівлі.

ЧБТР є фінансовою опорою в структурі Організації Чорноморського Економічного Співробітництва (ОЧЕС).

Динамічний характер діяльності ЧБТР в Україні відображає той факт, що, лише за перші 19 місяців своєї діяльності в Україні було розпочато реалізацію 4 проектів (табл. 11.2.). Станом на 1 січня 2002 р. успішно завершено реалізацію першої фази проекту Трансбалканського газопроводу із загальною вартістю 116,24 млн. дол. США, який реалізовувався за участю ЧБТР (частка фінансування ЧБТР - 12 млн. дол. США) та розпочато реалізацію другої фази Проекту.

Назва проекту	Загальна вартість проекту, млн. дол. США	Фінансування, млн. дол. США
1. Проект розвитку Чорноморського суднобудування	36,00	10,00
2. Проект добудови Іллічевського зернового терміналу	27,00	9,00
3. Кредитна лінія банку “Надра”	2,00	2,00
4. Проект ТрансБалканського газопроводу, II фаза	116,24	6,00
Загалом по Україні	183,00	27,00
Загалом для всіх членів ЧБТР	-	176,121

Таблиця 11.2. Проекти, що фінансуються ЧБТР в Україні (станом на 1 січня 2002 р.)

Україна посідає пріоритетне місце з-поміж країн в операціях ЧБТР. Обсяг зобов’язань ЧБТР у рамках проектів в Україні складає 15,3 % від загального обсягу зобов’язань Банку, в той час, як відповідний показник для всіх інших країн-членів Банку у середньому становить лише 14,9 %.

Позитивна динаміка діяльності Банку в Україні дозволяє прогнозувати, що Банк, маючи значний потенціал розвитку, може найближчим часом стати одним із провідних інвесторів у вітчизняну економіку.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23

Категорії

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА (частина 3)

Схожі підручники