РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА (частина 3)
Гармонізація законодавства України із законодавством ЄС
В Україні у проекті Концепції сталого розвитку сформульовано поняття “сталого розвитку” як процесу гармонізації продуктивних сил, забезпечення задоволення потреб усіх членів суспільства за умови збереження й поетапного відтворення цілісності природного середовища, створення можливостей для рівноваги між його потенціалом і вимогами людей всіх поколінь.
Пошук дієвих економічних механізмів управління економікою закономірно призводить до запозичення нових форм, зокрема у країнах з розвинутою ринковою економікою. В умовах України основним напрямом розвитку й удосконалення законодавчої бази є його гармонізація з європейським, яка визначена на Копенгагенському саміті Європейської Ради у червні 1993 р.
При розробці проектів нових законів та законодавчих актів враховуються відповідні законодавчі акти Європейського Союзу. Такий підхід зумовлений прагненням України приєднатися до ЄС. Крім того, країна межуватиме з новими членами ЄС, а це - додатковий стимул для розробки законодавчої бази, сумісної з системою ЄС.
Оскільки Україна прагне інтегруватися в Європейський економічний простір, то політико-правові, організаційні та екологічні заходи мають орієнтуватися на вимоги країн-членів Європейського Союзу.
Процес адаптації законодавства України включає в себе кілька послідовних етапів:
> приведення законодавства України відповідно до норм СОТ на підставі торговельних інтересів нашої країни в контексті її вступу до цієї організації, зокрема для підвищення конкурентоспроможності української економіки, лібералізації зовнішньої торгівлі, створення сприятливого середовища для залучення іноземних інвестицій;
> адаптація законодавства України у пріоритетних сферах, пов’язаних із зовнішньою торгівлею, у контексті створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС;
^ адаптація не лише у сфері внутрішнього ринку, а й у сфері політики безпеки, юстиції та внутрішніх справ, йдеться щодо повного виконання положень УПС і створення на цій основі передумов для укладення угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом;
> адаптація правової системи України до права ЄС згідно з положеннями Угоди про асоціацію з метою підготовки умов для вступу до Європейського Союзу.
У березні 1998 р. набрала чинності Угода про Партнерство і Співробітництво, підписана ще у червні 1994 р. між Україною та ЄС. Цим документом задекларовано, зокрема, кінцеву стратегічну мету нашої держави - всебічна її інтеграція до єдиного економічного простору Європейського Союзу.
У 1998 р. в Україні створено Національне агентство з реконструкції та європейської інтеграції, з яким співпрацювали всі основні міністерства. Указом Президента України від 11 червня 1998 р. № 615 (зі змінами, внесеними Указами від 12 квітня 2000 р. № 587 та від 11 січня 2001 р. № 8) прийнято Стратегію інтеграції України до Європейського Союзу, якою визначено основні положення зовнішньополітичної стратегії щодо інтеграції України в європейський правовий простір, мету та етапи правової адаптації.
Реалізацію політики Європейської інтеграції України регулює Указ Президента України “Про Програму інтеграції України до Європейського Союзу” від 14 вересня 2000 р. На виконання Стратегії та Програми інтеграції України до Європейського Союзу уряд України, починаючи з 2001 р. щорічно розробляє та забезпечує моніторинг виконання планів щодо реалізації стратегічного курсу України на інтеграцію до ЄС. Цими документами визначено шляхи та етапи реалізації головних пріоритетів, що направлені на досягнення трансформаційних процесів в Україні відповідно до Копенгагенських критеріїв.
Упродовж 2001-2002 рр. у межах законопроектної роботи з гармонзації національних стандартів та адаптації законодавства до норм ЄС розроблено механізм адаптації законодавства та затверджено орієнтовний перелік нормативних актів ЄС, до яких має бути адаптовано українське законодавство протягом 2002-2004 рр.
Починаючи з 2001 р., Кабінет Міністрів України щороку розробляє та затверджує річний План щодо реалізації пріоритетних положень Програми інтеграції України до Європейського Союзу, частиною якого є план роботи з адаптації законодавства України до законодавства ЄС.
Указом Президента України від 30 серпня 2000 р. № 1033 для реалізації стратегічних цілей державної політики створено Національну раду з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Основною метою Національної ради є координація діяльності органів державної влади з питань адаптації цього законодавства. Основними завданнями Ради є підготовка пропозицій щодо зближення чинного і майбутнього законодавства України із законодавством ЄС, забезпечення координації заходів органів державної влади, залучених до процесу адаптації, та сприяння їхній взаємодії у цій сфері, проведення моніторингу процесу адаптації тощо.
Законом України від 21 листопада 2002 р. № 228-ІУ прийнято Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Згідно з розділом І Концепції адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу - це поетапне прийняття та впровадження нормативно-правових актів України, розроблених з урахуванням законодавства ЄС.
Законодавство ЄС складається з таких документів:
- Договору про заснування Європейського економічного співтовариства (1957 р.), Договору про заснування Європейського товариства з атомної енергії (1957 р.), Єдиного Європейського акта (1986 р.), Маастрихтського договору (1992 р.), Амстердамського договору (1997 р.), Ніццького договору (2000 р.) з наступними змінами і доповненнями;
- регламентів, директив, рішень та інших актів нормативного характеру, які приймаються інститутами Європейського Союзу;
- міжнародних договорів, однією зі сторін яких є Європейське Співтовариство (Європейський Союз);
- рішень Суду Європейського Співтовариства, в яких дається офіційне тлумачення відповідних правових норм.
- Процес адаптації згідно з розділом IV Концепції має охопити всі сфери законодавства України, але пріоритети не повинні бути постійними, а мають визначатися на певному етапі і коригуватися залежно від ситуації.
У Загальнодержавній програмі пріоритети надаватимуться законодавчим актам України, наближення яких до відповідних законодавчих актів Європейського Союзу сприятиме правовому забезпеченню заходів щодо формування ринкових відносин, конкурентного середовища та сприятливого інвестиційного клімату, створення сучасної ринкової інфраструктури, банківської, податкової та митної систем, створення сприятливого середовища життєдіяльності людини, захисту довкілля та раціонального природокористування, захисту прав споживачів, розвитку підприємницької діяльності, пріоритетних галузей економіки (агропромисловий, паливно- енергетичний комплекси, транспорт, зв’язок та інформатизація), а також щодо розроблення національних технічних правил і стандартів, гармонізованих з європейськими та міжнародними.
В Україні зроблено певні кроки у наближенні законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Так, прийнято низку кодексів, що в цілому адаптовані до стандартів ЄС, зокрема: Земельний, Бюджетний, Митний, Кримінальний. Разом з тим, затягується прийняття Податкового, Цивільного, Цивільно-процесуального, Кримінально-процесуального кодексів. Відзначимо, що згідно з Концепцією розвитку законодавства України, до 2005 р. має бути підготовлено і прийнято ще близько 300 законів, адаптованих до стандартів ЄС.
Найактивніше проводиться робота щодо адаптації законодавства України відповідно до законодавства ЄС у сфері банківської справи, митного права, бухгалтерського обліку та фінансової звітності, захисту прав інтелектуальної власності, правил конкуренції, боротьби з відмиванням грошей, добутих злочинним шляхом, технічних стандартів.
Ефективність процесу адаптації залежить від кадрового та інформаційного забезпечення. Тут потрібні фахівці належного рівня, які б мали юридичну освіту у сфері європейського права та європейської інтеграції, знання з національного права та вільно володіли іноземною мовою.
Вступ нашої держави до Європейського Союзу можливий за умови відповідності критеріям приєднання до Європейського Союзу, що проголошені на Копенгагенському саміті Європейської Ради у червні 1993 р., зокрема:
- стабільність інститутів, що гарантують демократію, верховенство права, повагу до прав людини, повагу і захист національних меншин (політичні критерії);
- наявність дієвої ринкової економіки та здатність витримувати конкурентний тиск і дію ринкових сил у межах ЄС (економічні критерії);
- здатність взяти на себе зобов’язання, що випливають із членства в ЄС, у т.ч. неухильне дотримання цілей політичного, економічного, валютного союзу.
Крім вищезазначеного, Україна має адаптувати національне природоохоронне законодавство, вимоги і стандарти екологічної безпеки господарської діяльності до міжнародних вимог та законодавства ЄС. Окрім того, екологічний стан довкілля, рівень і характер природокористування та природоохоронних заходів, екологобезпечність технологій повинні відповідати загальноєвропейським стандартам і нормативам. Тому гармонізація екологічного законодавства України до законодавства ЄС вимагає подальшої розробки та вдосконалення базових екологічних стандартів і нормативів.
Оскільки Україна прагне інтегруватися в Європейський економічний простір, то політико-правові, організаційні та екологічні заходи мають орієнтуватися на вимоги країн-членів Європейського Союзу. Варто зазначити, що з 1995 р. Україна є членом Ради Європи, що дає можливість підтримувати заходи, що задовольняють екологічну спрямованість розвитку. Країни, які отримали статус членів ЄС, зобов’язані приводити національні природоохоронні законодавства відповідно до Директиви ЕЄС 1985 р. про оцінку впливу деяких державних і приватних проектів на довкілля, яка є основним документом, що регламентує проведення екологічної експертизи у країнах співдружності.
Стратегічною метою України є подальший розвиток співробітництва з державами Європейського Союзу, а отже, - країна має відповідати європейським стандартам і вимогам на всіх рівнях: політичному,
соціальному, економічному, екологічному.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23