Главная->Регіональна економіка->Содержание->Загальна характеристика формування регіональної інвестиційно- інноваційної політики

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА (частина 3)

Загальна характеристика формування регіональної інвестиційно- інноваційної політики

Формування регіональної інвестиційно-інноваційної політики як системи заходів і дій, спрямованих на розвиток і структурно-технологічне вдосконалення регіональних господарських комплексів, - це досить складний процес, обумовлений протиріччями, що притаманні економіці нашої країни.

Важливим фактором стимулювання інноваційної й інвестиційної активності є приватизація, яка вимагає від нових власників ефективно використовувати можливості своїх підприємств на основі впровадження нових технологій, реформування і реконструкції.

Регіональна інвестиційно-інноваційна політика - це система заходів, які вживаються на рівні регіону і включають мобілізацію інвестиційних ресурсів та визначення напрямів їх найефективнішого і раціонального використання в інтересах населення регіону й окремих інвесторів.

Передумовами для формування регіональної інвестиційної політики мають стати:

^ об’єктивна оцінка специфіки і глибини інвестиційної і структурно- технологічної кризи в різних регіонах;

^ вжиття адекватних антикризових заходів, узгоджуючи інвестиційні програми із завданнями структурних перетворень;

^ створення організаційно-економічних умов для активізації інвестиційної діяльності;

^ забезпечення інтеграції інвестиційної й інноваційної діяльності з метою проведення прогресивних структурних перетворень і підвищення технологічного рівня виробництва.

До регіональних факторів розвитку інвестиційного процесу належать природноекономічні, геополітичні, соціальні, науково-технологічні, екологічні, організаційно-управлінські та інші умови й особливості, що визначають динаміку й ефективність розвитку інвестиційного процесу в певному регіоні.

Згідно з Концепцією економічної стабілізації і зростання в Україні для забезпечення екологічно стабільно розвитку потрібно щорічно залучати близько 40 млрд. грн. іноземних інвестицій, у тому числі близько 10 млрд. грн.

- для реалізації програм та проектів першочергового державного значення для забезпечення екологічної й енергетичної безпеки, розвитку сучасних екотехнологічних сфер та інфраструктури. У зв’язку з цим потрібно переорієнтувати державну інвестиційну та податкову політику щодо вдосконалення механізму залучення екоінвестицій, а отже, - стимулювання розвитку екобізнесу як нового суспільно необхідного і динамічно розвинутого міжгалузевого комплексу.

Оцінка інвестиційної привабливості регіонів визначається на основі комплексного підходу з урахуванням усіх аспектів впливу регіональних факторів на потенційну та реальну інвестиційну діяльність. Методика визначення інвестиційної привабливості регіонів полягає у визначенні її основних напрямів за допомогою інтегральних коефіцієнтів, на основі яких розраховуються інтегральні індекси інвестиційної привабливості регіонів, що дає можливість виконати типізацію регіонів відповідно до рівня інвестиційної привабливості (табл. 10.1).

Важливою умовою досягнення інтегрального регіонального ефекту є підвищення якості матеріального впровадження інвестицій, тобто технологічного рівня обладнання, яке використовується у складі інвестиційних проектів. Тут проблема ефективності інвестицій переплітається із завданнями розвитку інноваційної діяльності. З огляду на це, потрібна пряма інвестиційна підтримка наукомістких галузей промисловості, від яких залежить формування нової прогресивної структури економіки. У розв’язанні цих завдань держава як стратегічний інвестор має активніше виконувати функції ініціатора програм і проектів на інноваційних технологіях.

Сучасний механізм інноваційного процесу характеризується зростанням ролі регіональної складової. Певна фінансова самостійність регіонів, можливість розпоряджатися місцевими ресурсами, відповідальність місцевих органів влади за соціальний розвиток, створюють необхідну економічну основу та мотиви для ефективних дій стосовно регулювання та підтримки інвестиційної активності.

Саме тому, останнім часом велике значення надається регіональній інноваційній політиці та її ролі як важливого фактора економічного та соціального розвитку країни. Інноваційна привабливість регіону трактується як комплекс умов, що формують сприятливе середовище для інноваційних процесів у регіоні, зокрема: можливість впровадження результатів наукових та науково-технічних розробок у виробництво, ефективність освоєння інноваційних проектів, рівень фінансового забезпечення інноваційної діяльності, ступінь розвитку інноваційної інфраструктури.

	Величина
Області	інтегрального індексу	Типи інвестиційної привабливості
інвестиційної привабливості	регіонів
Київська Харківська Дніпропетровська Запорізька	2,03 1,18 1.17 1.17	Пріоритетної інвестиційної привабливості
Одеська	1,08
Львівська	1,08
Донецька	0,93	Високої
Полтавська	0,93	інвестиційної
Миколаївська	0,89	привабливості
Автономна Республіка Крим	0,87
Черкаська	0,84
Тернопільська	0,81
Закарпатська	0,81
Вінницька	0,78
Сумська Хмельницька Чернігівська Івано-Франківська	0,78 0,78 0,78 0,77	Середньої інвестиційної привабливості
Луганська	0,77
Чернівецька	0,76
Рівненська	0,76
Житомирська Волинська Кіровоградська Херсонська	0,71 0,70 0,66 0,63	Низької інвестиційної привабливості

Таблиця 10.1. Типізація регіонів України за рівнем інвестиційної

привабливості

Сучасна регіональна політика значну увагу приділяє стимулюванню розробок і застосуванню високих технологій, підтримці малих високотехнологічних фірм, створенню інноваційних комплексів, центрів поширення передових технологій, науково-дослідницьких парків при університетах тощо.

Одним з основних факторів, що впливає на ефективність формування інноваційної політики в регіоні, є інноваційний потенціал, який визначає рівень інноваційних можливостей суб’єктів господарської діяльності певного регіону.

Інноваційний потенціал регіону - це сукупність науково-технологічних, фінансово-економічних, виробничих, соціальних та культурно-освітніх можливостей регіону, необхідних для забезпечення інноваційного розвитку економіки.

Інноваційний потенціал регіону оцінюється використанням методики багатофакторного порівняльного аналізу основних показників інноваційної діяльності (фінансового забезпечення чисельності науково-технічних кадрів, результативності науково-технічної та інноваційної діяльності, кількості наукових організацій, промислових підприємств, що впроваджують інновації) (табл. 10.2).

Значення рейтингу, К	Рівень інноівційного потенціалу	Регіони (області)
1,000 < Кт < 3,000	Дуже високий	Київська, Донецька, Харківська, Дніпропетровська, Луганська
0,600 < Кт < 1,000	Високий	Херсонька, Полтавська, Львівська, Чернігівська, Запорізька, Автономна Республіка Крим, Волинська, Сумська
0,400 < Кт < 0,600	Середній	Житомирська, Вінницька, Миколаївська, Чернівецька, Івано-Франківська
0,000 < Кт < 0,400	Низький	Одеська, Черкаська, Тернопільська, Хмельницька, Кіровоградська, Рівненька, Закарпатська

Таблиця 10.2. Інноваційний потенціал регіонів України

Інноваційний потенціал регіону - це основа для проведення фундаментальних і прикладних наукових досліджень, проектно- конструкторських і технологічних робіт, які сприяють розв’язанню наукових, науково-технічних, соціально-економічних та екологічних проблем на різних рівнях (державному, регіональному, галузевому).

Реалізація інноваційної політики регіону ґрунтується на комплексному забезпеченні інноваційних процесів, що спрямовані на підвищення їх ефективності, а саме: фінансовому, стимулюючому, організаційному,

матеріально-технічному, кадровому. Ефективний перебіг інноваційних процесів у регіоні залежить від таких основних стримуючих факторі, як: економічних, технологічних, організаційно-управлінських, правових, професійної підготовки кадрів. Вплив цих факторів залежить від спільних зусиль держави, регіональних органів влади та власне підприємств.

В основу регіональної інноваційної політики регіону покладено такі принципи: пріоритет інновацій над традиційним виробництвом регіону, забезпечення правової охорони інтелектуальної власності, сприяння розвитку конкуренції в інноваційній сфері, гнучкість інноваційної політики, інтеграція науки, освіти та підприємницької діяльності, забезпечення розвитку інноваційного підприємництва, сприяння розвитку міжрегіонального та міжнародного наукового співробітництва.

До системи управління та регулювання інноваційними процесами входить система регулювання науково-технічної сфери регіону, інноваційної сфери та система розвитку інноваційної інфраструктури, що направлена на підвищення результативності використання наявного інноваційного потенціалу та створення дієвої регіональної інфраструктури.

Основними заходами держави щодо запровадження інноваційної моделі розвитку є: розробка концепції, науково-методичних засад формування Комплексного прогнозу науково-технологічного та інноваційного розвитку України до 2020 року; запровадження механізму постійного моніторингу інноваційної активності, оцінки інновацій та їх рейтингу, оцінки ефективності використання державних коштів учасників інноваційних процесів; розробка системи стимулів та механізмів ефективної комерціалізації та широкого практичного використання результатів державних наукових і науково- технічних програм, державного замовлення на науково-технічну продукцію; створення централізованого комп’ютерного банку даних для забезпечення інформацією щодо вітчизняних та світових ринків новітніх технологій та високотехнологічних товарів; поглиблення міжнародного співробітництва у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23

Категорії

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА (частина 3)

Схожі підручники